пишномовний

БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. — який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. Розмова не в'язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д. Міщенко); Але ніщо — ні гордих маршів звуки, Ні велемовних тостів перегуки — Не скаже так про наших днів діла, Як прості й чесні роботящі руки (В. Бичко); В її просторікуватому оповіданні наче відгомін ішов із далеких.. часів (Ганна Барвінок). — Пор. 1. пишномо́вний.

ВИ́ШУКАНИЙ (про слова, фрази, стиль і т.ін. — який відзначається досконалістю), ДОБІ́РНИЙ, ВИ́ТОНЧЕНИЙ, ОБТО́ЧЕНИЙ, РАФІНО́ВАНИЙ, ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ. На обличчі (Вільсона) — грайлива усмішка, на тонких устах — вишукана мова (П. Кочура); Адвокатські прийоми, добірні фрази.. полонили деяких слухачів (І. Ле); Ця соковита, барвиста, витончена мова, яка звучала тепер з вуст Михайла, здалась мені зовсім одмінною, сповненої краси (О. Досвітній); — Скажу промову великому князеві.. Треба добрати періоди довгенькі, закруглені, обточені (І. Нечуй-Левицький); Рафінований стиль; Слово у (творах) Бальзака є комунікативним і орнаментальним (з журналу). — Пор. 1. пишномо́вний.

КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину — здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення — який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙ розм., ПРОРЕЧИ́СТИЙ заст., ВИМО́ВНИЙ діал., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙ розм. (який милує слух своїми словами); ПИШНОМО́ВНИЙ, ВИСОКОМО́ВНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст. (який добирає надмірно вишукані слова). Він ставав красномовним тільки в жіночому товаристві, з чоловіками було нецікаво (П. Загребельний); — Вила — невелике досягнення нашої РТС, — кинув Ярослав з-за гурта дівчат. — Хто це там речистий такий? — спідлоба націлився в його бік Чавун (І. Волошин); А був він на язик проречистий, вимовний (І. Франко); Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш); Солодкомовні зверни до владики суворого речі (М. Зеров); Людмила пишномовна. Замість того, щоб сказати одне слово "ледар", вона розказує про Данила: — Це пасивний індивідум, для якого активні поривання... (з журналу).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пишномовний — пишномо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пишномовний — (трактат) багатослівний; (- слова) високомовний, помпезний, ПИШНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. пишномовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  4. пишномовний — -а, -е. 1》 Який відзначається багатослівністю. 2》 Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пишномовний — ПИШНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який відзначається багатослівністю. Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків, якими так пересипали свої поезії дехто з її ровесників (М. Словник української мови у 20 томах
  6. пишномовний — ПИШНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який відзначається багатослівністю. Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків, якими так пересипали свої поезії дехто з її ровесників (М. Ол. Словник української мови в 11 томах