плазун

ПЛАЗУ́Н (тварина), ПЛАЗ рідше, РЕПТИ́ЛІЯ зоол.; ГАД розм., ГА́ДИНА розм., ГИДЬ розм. (перев. про змій). Плазуни, в тому числі гекони, не мають постійної температури тіла (з журналу); Розвіявся димок, і перед нами Якогось плаза тіло клубочилось В агонії (М. Рильський); Динозаврів завжди відносили до рептилій, тож учені й вважали їх холоднокровними — як сучасних змій і ящірок (з журналу); Сичання гадів не страшне орлам! (В. Сосюра); — Виходь із сієї пакосної ямки. Тут тілько б гадині жити, а не чоловікові (П. Куліш); — Спросоння пащеку розкрила (гадюка), — і отець Миколай, стараючись, показав губами і обличчям, як ота гидь, що так налякала його, перехнябила у сні пащеку (М. Стельмах).

ПІДЛАБУ́ЗНИК (той, хто догоджає комусь із корисливою метою), ПІДЛАБУ́ЗА розм., ДОГІ́ДНИК розм., ПРИ́ХВОСТЕНЬ зневажл., ЛАКЕ́Й зневажл., ХОЛО́П зневажл., НИЗЬКОПОКЛО́ННИК зневажл., ПЛАЗУ́Н зневажл., ПІДЧИ́ХВІСТ розм., ПІДЛИ́ЗА зневажл., ПІДЛИ́ЗНИК зневажл., ПІ́ДЛИЗЕНЬ зневажл., ЛИЗОБЛЮ́Д зневажл., БЛЮДОЛИ́З зневажл., МИСКОЛИ́З зневажл., ЛИЗУ́Н зневажл., ПОЛИ́ЗАЧ зневажл., ПІДЛИПА́ЙЛО (ПІДЛИПА́ЛО) зневажл., ПІДШИВА́ЙЛО зневажл., ЛАКИ́ЗА зневажл., ЛАКУ́ЗА зневажл., ЛЬОКА́Й заст. зневажл., ПІДХЛІ́БНИК зневажл.; ПІДЛЕ́СНИК, ОБЛЕ́СНИК, ЛЕСТУ́Н заст. (той, хто діє лестощами, вихваляє когось тощо). Старшинські підлабузники пильно прислухалися по шинках до козацьких розмов (З. Тулуб); Ніхто не помітив, коли і куди утік панський прихвостень (В. Поліщук); Німії, подлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п'яного! Не вам.. За правду пресвятую стать І за свободу (Т. Шевченко); Не може він думати спокійно про тих, що зараз хазяйнують отам, в його рідному порту. Віслюки! Холопи капіталу (О. Гончар); Коли їх слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду,.. — горе їм! (М. Рильський); — Ви, собаки, вилижіть полумисок після свого пана... ви підчихвости гетьмана Миколи Потоцького, князя Вишневецького... (І. Нечуй-Левицький); — Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); А то ще Кутернога, Підлизник панський, пес отой... (М. Рильський); — Війт говорить! — Що він має говорити? Панський підлизень! (І. Франко); Царів та імператорів часто називають так чи інакше, скажімо: Великий, Хоробрий, Справедливий, але такі назвиська походять від лизоблюдів (П. Загребельний); Висміював (Шевченко) порядки, придворних блюдолизів, пузату, вигодовану старшину (О. Іваненко); Рота як слід він не вспіє роззявити, — Зараз готове усе: А мисколизи не знають, як славити, Те вихваляють і се (П. Грабовський); Волосні лизуни спішно почали наповняти людьми холодну кутузку (О. Ковінька); Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (О. Ільченко); — Кидай роботу: як страйкувати, то всім! — Страхопуди! Підлипайли! Перекинчики! (Ю. Смолич); (Яремчук:) Тепер .. усім його підлипалам — повна поразка (І. Муратов); Навчишся отак проскакувати поміж дощ тут, потім на роботі, потім у поезії. Лакиза тоді з тебе вийде, а не поет (Р. Іваничук); Коли мені підхлібник тисне руку, Тікаю геть від нього сам не свій (Д. Павличко); Пастух у полі — владар.. У ногах у нього вівці, Мов підлесники двірські (переклад Лесі Українки); Послухай, щирий друже мій! Ні, не облесник, не хвалій Тобі рядки ці пише! (переклад В. Мисика); Поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині (Словник Б. Грінченка).

РАБ (той, хто сліпо виконує волю вищої особи, принижується перед кимсь), ПЛАЗУ́Н зневажл., ПІДНІ́ЖОК зневажл., ХОЛО́П зневажл. — Слухай. Я тебе люблю, За раба тобі стаю, Буду раб до гробу! (А. Кримський); Яка величність І неосяжність — Ця безліч зоряних світів! А тут — безличність, А тут продажність Людей, двоногих плазунів (М. Вороний); Німії, підлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п'яного! (Т. Шевченко).