плаксивець

ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура!.. Що за життя козакові з такими плаксами! (П. Куліш); Катруся ніколи.. не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко); (Кум:) Плаксуном не буде (Омелько) зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); (Лисенко:) Ти баба — не козак! Гей, хлопці! Хлопці! Озьміть отсього рюму од мене (М. Костомаров); — Стій тут, рево, та не скімли! — гукнув батько (А. Кримський); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину (М. Стельмах); — Не козаки, а нюні ви! (В. Сосюра).