платіж

ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.; ДОПЛА́ТА, ПРИПЛА́ТА (додаткова); ОПЛА́ТА (грошова); ЗАРПЛА́ТА, ПЛАТНЯ, ЗАРПЛАТНЯ́ розм., ПОЛУ́ЧКА розм. (заробітна); ПОДЕ́НЩИНА, ПОДЕ́ННЕ (ПОДЕ́ННА) у знач. ім., розм. (поденна). Усе так само ходила удова на панщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок); (Другий левіт:) Майстрам громадським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка); — Приходь увечері. Мішок порожній захопи з собою. Перший платіж, два пуди, дам (А. Головко); Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Франко); А ціни і не сказав (хазяїн), по чому платитиме Трохимові, чи у день, чи потиженно (Г. Квітка-Основ'яненко); (Степан:) Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам, як віл, без найменшої заплати!.. (М. Кропивницький); — Утримання їм (жовнірам) два роки не сплачено (З. Тулуб); По всій Московщині в ті роки платили жалування царевим слугам тільки міддю (О. Ільченко); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Ю. Смолич); — Де ж тепер візьмеш цілих п'ятдесят копійок за день? Це в самій Таврії не завжди косарі мають таку оплату (М. Стельмах); Маркові визначили зарплату, харчі і спецодяг (М. Трублаїні); Тяжко було йому жити на сімнадцять карбованців платні (С. Васильченко); А з заводу ти наче летів, Щоб порадувать друзів, рідню, Й непомітно до серця тулив Свою першу в житті зарплатню! (В. Бичко); Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (В. Сосюра). — Пор. заробі́ток.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. платіж — платі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. платіж — Виплата, сплата, ПЛАТА, фр. розрахунок, оплата; (частка боргу) г. рата. Словник синонімів Караванського
  3. платіж — [плат’іж] -теижу, ор. -теижем, м. (на) -теиж'і, р. мн. -теиж'іy Орфоепічний словник української мови
  4. платіж — -тежу, ч. 1》 Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Податкові платежі. Комунальні платежі — платежі юридичних осіб і громадян за користування комунальними послугами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. платіж — Платня, виплата, відплата, вплата, гажа, доплата, надплата, надплатня, оплата, передплата, переплата, післяплата, приплата, розплата, сплата, див. плата, такса, уплата Словник чужослів Павло Штепа
  6. платіж — Платі́ж, -тежу́, -жеві; -тежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. платіж — ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. [Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок – на платіж повернеться (Панас Мирний); Податкові платежі. Словник української мови у 20 томах
  8. платіж — ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч. 1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах (Ленін, 27, 1972, 306); [Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам... Словник української мови в 11 томах
  9. платіж — Платіж, -жу м. платіжка, -ки, ж. Платежъ. Словник української мови Грінченка