1. Словник синонімів української мови

плескач

ЛЯ́ПАС розм. (удар по щоці або шиї долонею), ПОЛЯ́ПАС розм., ЛЯЩ розм., МОРДА́С вульг., ПОМОРДА́С вульг., ПОЛИ́ЧНИК діал., ПЛЕСКА́Ч діал. Одна його рука щосили розмахнулась, гучно пролунав короткий тріск ляпаса (Ю. Шовкопляс); Люди й без того вже на мене гомонять, що я.. даю стусани під боки, поляпаси по морді (І. Нечуй-Левицький); Навіть рідних братів (Левко) не жалував: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Один із жандармів хотів було висмикнути матросові з рук ляльку, але дістав такого мордаса, що відлетів на кілька кроків (О. Досвітній); "Як телепне по голові кулачищем або дасть помордаса та поляпаса", — думав Копронідос (І. Нечуй-Левицький); — Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав (О. Ільченко); Запишалась (Христина) перед дзеркальцем, що вона вже таки дівчина, а не яке-небудь фуркало, що його звідусіль плескачами і запотиличниками женуть старші (М. Стельмах). — Пор. 1. уда́р.

ПЕРЕ́ПІЧКА (корж з кислого тіста, спечений на сковороді), ПЛЕСКА́Ч діал., ПІДПА́ЛОК діал. З останнього борошна спекла (Горпина) дві перепічки (Б. Грінченко); Миколка жадібно п'є з глечика молоко, гризе сухий плескач (Н. Рибак); Микола сьорбає густий борщ, заїдає свіжим підпалком (В. Кучер). — Пор. 2. хліб.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плескач — плеска́ч іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. плескач — див. хліб Словник синонімів Вусика
  3. плескач — -а, ч., діал. 1》 Круглий, плескатий хліб. || перен. Будь-який предмет плескатої форми. 2》 Ляпанець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плескач — Плеска́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. плескач — ПЛЕСКА́Ч, а́, ч., діал. 1. Круглий, плескатий хліб. Миколка жадібно п'є з глечика молоко, гризе сухий плескач (Н. Рибак); Він жував таджицького прісного плескача (Л. Первомайський); // перен. Будь-який предмет плескатої форми. Словник української мови у 20 томах
  6. плескач — ПЛЕСКА́Ч, а́, ч., діал. 1. Круглий, плескатий хліб. Миколка жадібно п’є з глечика молоко, гризе сухий плескач (Рибак, Помилка.., 1956, 158); Він жував таджицького прісного плескача (Перв., Невигадане життя, 1958, 63); // перен. Словник української мови в 11 томах
  7. плескач — Плескач, -ча м. 1) Родъ круглаго хлѣба съ плоскими поверхностями. Напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів. Г. Барв. 130. 2) Шлепокъ. Надавала йому, ворожому синові, плескачів у спину, щоб не висижувавсь у хаті та йшов на роботу. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка