плигонути
ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ (ПІДКИ́ДУВАТИСЯ), ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИ рідше, ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідше) розм., ПІДВЕРГА́ТИСЯ діал. — Док.: підстрибну́ти, підско́чити, підплигну́ти, плигну́ти (плигону́ти), підки́нутися, підлеті́ти, підвергнутися (підвергтися). Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк); Човник мчить тебе між очеретами, попід вербами летить, просмолений, аж носа задер, аж підскакує на воді... (О. Гончар); Папери, ніби поранені пташки, тріпотіли, підплигували на вітрі, намагаючись злетіти зі столу (С. Добровольський); Човен мій від бурі хилитається, Чи гребінь хвилі, чи безодня — не питається. Одно підкидається, одно підкидається... (П. Тичина); На задньому.. сидінні товкся й підлітав вище од шофера худенький Анрі-Жак (Ю. Яновський); Мати носить воду, а Орися віджимає, коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Григорій Тютюнник); Дві машини.., гецаючи на грудках та об'їжджаючи глибокі вибоїни, наближаються до радгоспу (В. Козаченко); Леон аж підвергся на кріслі (І. Франко).
СТРИБА́ТИ (робити стрибок, стрибки), ПЛИГА́ТИ, СКАКА́ТИ, ЦИБА́ТИ, БРИКА́ТИ, ВИБРИ́КУВАТИ, ГО́ПАТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. — Док.: стрибну́ти, плигнути, плигону́ти підсил. скі́кнути, ско́чити. В чистім полі на роздоллі Молоде ягня стрибає (П. Грабовський); Хлопці повлазили в човен та давай стрибать з човна в воду на бік, де було води по пояс.. Я довго дивився та й думав: "Ви скакаєте в воду, як маленькі, а от я скочу так, як плигають парубки з каменя або з гатки в воду" (І. Нечуй-Левицький); — Хочу, щоб ти (Катре) не цибала бездумно, наче кізка. Життя не луг (Н. Рибак); Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- плигонути — плигону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- плигонути — див. стрибати Словник синонімів Вусика
- плигонути — -ну, -неш, док. Підсил. до плигнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плигонути — Плигону́ти, -гону́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- плигонути — ПЛИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Підсил. до плигну́ти. Вовк як плигоне та в просо (з казки); “Цяця” [собака] .. вискочила з засідки й плигонула на фашиста (Ю. Яновський); – Через отаку канаву плигонув! (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- плигонути — ПЛИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Підсил. до плигну́ти. Вовк як плигоне та в просо (Україна.., І, 1960, 313); «Цяця» [собака].. вискочила з засідки й плигонула на фашиста (Ю. Янов., II, 1954, 45); — Через отаку канаву плигонув! (Донч., V, 1957, 473). Словник української мови в 11 томах
- плигонути — Плиго́ну́ти, -ну́, -не́ш гл. Прыгнуть съ силой. А собака здоровий та як плигоне йому на груди, — так і звалив. Словник української мови Грінченка