плямка
ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. (від чогось рідкого). Плями рум'янцю вкрили її обличчя (Є. Гуцало); Місячне сяйво пробивається крізь гілля і жовтими латками лежить на дорозі (П. Панч); Пильно і з острахом вдивлявся (Лукан) в кожну плямку на сніговій рівнині (Ю. Збанацький); Над садком, на світлій синяві неба, ледь помітною золотою цяткою вже викльовувалась вечорова зірка (І. Вирган); Невеликі цяти рум'янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Леся Українка); Шість пар поштових (голубів), рудих з сизими підпалинами, мав Борис (О. Копиленко); Зошит належав Галині Кукобі. Вже велика ляпка просто на обгортці неприємно вразила директора (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- плямка — пля́мка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- плямка — -и, ж. Зменш. до пляма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плямка — ПЛЯ́МКА, и, ж. Зменш. до пля́ма. От виїхали за місто .. Де-не-де лише біліли плямки снігу на полях (Г. Хоткевич); Миготіли ліхтарі, жовтіючи десь далеко маленькими плямками; прохожих щось не було, і тиша стояла на вулиці... (В. Словник української мови у 20 томах
- плямка — ПЛЯ́МКА, и, ж. Зменш. до пля́ма. От виїхали за місто.. Де-не-де лише біліли плямки снігу на полях (Хотк., І, 1966, 129); Сам ти кинув, хай маленьку, а все-таки плямку на її біографію, на всі її майбутні анкети (Гончар, Тронка, 1963, 39). Словник української мови в 11 томах
- плямка — Пля́мка, -ки ж. 1) ум. отъ пляма. 2) = клямка. Левч. 180. Словник української мови Грінченка