пліш

ЛИ́СИНА (місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності), ПЛІШИ́НА, ПРОЛИ́СИНА, ПЛІШ рідко. Особливо старанно маскував секретар свою жовтувату лисину, майстерно прикриваючи її ріденьким рудуватим волоссям (Ю. Збанацький); То тут, то там пісні нивки заряботіли лисинами, сиротливий колос злякано щулився поміж шорсткими бур'янами (М. Стельмах); Лівий, північний берег спадав.. терасами до ріки; тут показувалися у безмежжі лісів плішини, галявини (Юліан Опільський); Він підвівся, заходив по кабінету, .. ретельно зачесаний чубок роз'їхався в боки й з-під нього виглянула пролисина (Ю. Мушкетик); Вона (дорога) так заросла лапатим подорожником та плетивом споришу, що кривуляста колія лиш де-не-де біліла пролисинами стужавілого піску (І. Стеценко); Коли б не пліш, і голо б не було (прислів'я); Невеличкі клаптики землі серед баговиння і в лісових плішах обробляли жінки й діти (П. Інгульський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пліш — пліш іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пліш — -і, ж. і -у, ч., рідко. Те саме, що плішина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пліш — ПЛІШ, і, ж. і у, ч., рідко. Те саме, що пліши́на. Коли б не пліш, і голо б не було (Номис); Ось ну! Помацай гирю лиш: Чи бач, який, – мов паршами зстругало, На тім'ї здоровецький пліш!.. (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
  4. пліш — ПЛІШ, і, ж. і у, ч., рідко. Те саме, що пліши́на. Коли б не пліш, і голо б не було (Номис, 1864, № 5377); Ось ну! Помацай гирю лиш: Чи бач, який, — мов паршами зстругало, На тім’ї здоровецький пліш!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125). Словник української мови в 11 томах