поблиск
БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її (Наталі) очах (Т. Масенко); — Як у казці! — нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). — Пор. 1. ві́дблиск.
Значення в інших словниках
- поблиск — по́блиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- поблиск — див. блиск Словник синонімів Вусика
- поблиск — -у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поблиск — ПО́БЛИСК, у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск. Замок був там; зброї поблиск, Сміх і співи там гули (Леся Українка); Куди до біса виходили ті вікна, що на шибі не відбивався жоден поблиск світла? (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
- поблиск — ПО́БЛИСК, у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск. Замок був там; зброї поблиск, Сміх і співи там гули (Л. Укр., IV, 1954, 126); Куди до біса виходили ті вікна, що на шибі не відбивався жоден поблиск світла? (Вільде, Сестри.., 1958, 271). Словник української мови в 11 томах