1. Словник синонімів української мови

побут

ЖИТТЯ́ (повсякденний спосіб існування когось), ПО́БУТ, БУТТЯ́, ІСНУВА́ННЯ, ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ розм., ЖИТУ́ХА фам., ПРОЖИВА́ННЯ рідше, ЖИТІЄ́ ірон. рідше, ПРОЖИ́ТОК діал. З того часу веду дуже одноманітне життя, бо тут неможлива погода, щодня дощі такі сильні, що Черемош розлився (М. Коцюбинський); Сержант Перова писала про побут рідної частини (Ю. Яновський); Десь на третій рік шахтарського буття Семен відчув себе внутрішньо цілком дорослою людиною (І. Ле); Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ крихітні доньки (О. Гончар); Остап сидів з Іваном у садку за столиком під крислатою яблунею й розпитував про теперішнє життя-буття (О. Підсуха); "Все рівно дома життя не буде. А там армія підскочить — і почнеться моя самостійна житуха", — роздумував він, збуджений домашньою сваркою (Григір Тютюнник); (Коновалиха:) Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками... (М. Кропивницький); — Ти, кажу, матушка, і ти кума.. насамперед посвятіть мене в житіє своє і про супостата повідайте (Я. Баш); Дай їй, Боже, прожиток щасливий за її щирість! (І. Франко).

ПО́БУТ (загальний уклад життя, сукупність звичаїв, властивих якомусь народові, соціальній групі тощо), ПОРЯ́ДКИ (ПОРЯ́ДОК рідше), ПО́БИТ розм. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко); Кожна людина хотіла б, щоб у тій стороні, де вона живе, та були б такі закони і порядки, щоб при них їй було ліпше жити (Леся Українка); Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побут — по́бут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. побут — ПОБУТ – ПОБИТ Побут, -у. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивостей якому-небудь народу, певній соціальній групі; повсякденне життя: народний побут, сучасний побут, домашній побут, служба побуту, у побуті. Побит, -у, розм. Літературне слововживання
  3. побут — По́бут. Перебування. Карточки дві твої з Криму з посліднього твого побуту я одержала, а отеє і перед тижнем твою грошову посилку на руки панни Тосі Баглій. Щиро тобі дякую, Мевочко (Коб., Слова..., 288); ● Сталий побут — стале місце проживання. Українська літературна мова на Буковині
  4. побут — (народній) життя; (старий) устрій; (в гостях) перебування. Словник синонімів Караванського
  5. побут — [побут] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  6. побут — -у, ч. 1》 Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. || Повсякденне життя. Входити в побут. 2》 діал. Проживання. Будинок побуту — про комбінат побутового обслуговування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. побут — По́бут, -ту, в по́буті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. побут — ПО́БУТ, у, ч. 1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко); // Повсякденне життя. Словник української мови у 20 томах
  9. побут — ПО́БУТ, у, ч. 1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., II, 1959, 241); Народний побут у фільмах... Словник української мови в 11 томах
  10. побут — Побут, -ту м. = побит. К. Кр. 18. У такому побуті бажали Иван з Мотрею своїх діток зростити. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка