1. Літературне слововживання

побут

ПОБУТ – ПОБИТ

Побут, -у. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивостей якому-небудь народу, певній соціальній групі; повсякденне життя: народний побут, сучасний побут, домашній побут, служба побуту, у побуті.

Побит, -у, розм. Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. Вживається переважно як прислівник у сполученні з прикметником або займенником: жодним побитом, оригінальним побитом. У словосп.: З якого побиту? (Чому?, з якої причини?); Яким побитом? Як потрапив сюди?, як тут опинився?

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побут — по́бут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. побут — По́бут. Перебування. Карточки дві твої з Криму з посліднього твого побуту я одержала, а отеє і перед тижнем твою грошову посилку на руки панни Тосі Баглій. Щиро тобі дякую, Мевочко (Коб., Слова..., 288); ● Сталий побут — стале місце проживання. Українська літературна мова на Буковині
  3. побут — (народній) життя; (старий) устрій; (в гостях) перебування. Словник синонімів Караванського
  4. побут — [побут] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  5. побут — -у, ч. 1》 Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. || Повсякденне життя. Входити в побут. 2》 діал. Проживання. Будинок побуту — про комбінат побутового обслуговування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. побут — По́бут, -ту, в по́буті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. побут — ПО́БУТ, у, ч. 1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко); // Повсякденне життя. Словник української мови у 20 томах
  8. побут — ЖИТТЯ́ (повсякденний спосіб існування когось), ПО́БУТ, БУТТЯ́, ІСНУВА́ННЯ, ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ розм., ЖИТУ́ХА фам., ПРОЖИВА́ННЯ рідше, ЖИТІЄ́ ірон. рідше, ПРОЖИ́ТОК діал. Словник синонімів української мови
  9. побут — ПО́БУТ, у, ч. 1. Загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих якому-небудь народові, певній соціальній групі і т. ін. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Горд., II, 1959, 241); Народний побут у фільмах... Словник української мови в 11 томах
  10. побут — Побут, -ту м. = побит. К. Кр. 18. У такому побуті бажали Иван з Мотрею своїх діток зростити. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка