1. Словник синонімів української мови

побутування

ІСНУВА́ННЯ тільки одн. (про когось, щось, що існує в дійсності), БУТТЯ́ уроч.; ПОБУТУВА́ННЯ (перев. у побуті). Хутір завмер під папахами снігу. Тільки дим, що вився з димарів, нагадував про людське існування (Є. Кравченко); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, у вічність матерії, в світа буття (Леся Українка); Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський). — Пор. ная́вність.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побутування — побутува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. побутування — -я, с. Існування, наявність (у побуті). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побутування — ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті). Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  4. побутування — ПОБУТУВА́ННЯ, я, с. Існування, наявність (у побуті). Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153). Словник української мови в 11 томах