побутувати

БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності, більше вживається щодо абстрактних і менше щодо конкретних понять і т. ін.); ФІГУРУВА́ТИ (бути наявним, присутнім де-небудь); ПОБУТУВА́ТИ (існувати в якому-небудь середовищі, у побуті певних верств населення); ЖИ́ТИ поет., книжн. (про неживі, перев. абстрактні поняття); БУВА́ТИ (про неодноразову наявність чого-небудь); СТОЯ́ТИ (про світ, явища природи, стан чого-небудь та ін. — бути не зникаючи). Був колись один чоловік (казка); Є любов до сестри, і до матері, і дружини (В. Сосюра); Єсть карії очі — як зіроньки сяють (Т. Шевченко); Відколи існує світ, існувала й народна творчість; Матерія існує незалежно від свідомості; — Рожеві чайки існують, та ще й які гарні! (З. Тулуб); — Полк, який втратив прапор, розформовується! Не існуватиме більше! (О. Гончар); Назва села була старовинна, і на карті нашої Батьківщини фігурувала здавна (Ю. Смолич); Поряд з класичною драматургією побутував водевіль, фарс й оперета (А. Бучма); Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала у нього потребу скрізь шукати її (М. Коцюбинський); Бували войни й військовії свари (Т. Шевченко); — От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і увесь світ за нас (Ю. Яновський); Надворі стояли сині вечірні сутінки (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

побутувати

Значення в інших словниках