1. Словник української мови в 11 томах

побутувати

ПОБУТУВА́ТИ, у́є, недок. Існувати, бути наявним (у побуті).

Побутував на Закарпатті свого часу й ляльковий театр (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 59);

В Японії побутує такий новорічний звичай: до кінця грудня треба будь-що сплатити давні борги (Наука.., 12, 1965, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побутувати — побутува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побутувати — -ує, недок. Існувати, бути наявним (у побуті). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побутувати — ПОБУТУВА́ТИ, у́є, недок. Існувати, бути наявним (у побуті). Побутував на Закарпатті свого часу й ляльковий театр (з наук. літ.); В Японії побутує такий новорічний звичай: до кінця грудня треба будь-що сплатити давні борги (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. побутувати — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності... Словник синонімів української мови