побутуючий
ПОБУТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до побутува́ти.
Реалізм професіональної музики.. великою мірою базується на глибокому осягненні композитором типових інтонацій народної музики, узагальненні характерних, широко побутуючих у народі музичних інтонацій (Мист., 6, 1955, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побутуючий — побуту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- побутуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до побутувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побутуючий — ПОБУТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побутува́ти. Реалізм професіональної музики .. великою мірою базується на глибокому осягненні композитором типових інтонацій народної музики, узагальненні характерних, широко побутуючих у народі музичних інтонацій (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах