побутуючий

Значення в інших словниках

1. побутуючий — побуту́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. побутуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до побутувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побутуючий — ПОБУТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до побутува́ти. Реалізм професіональної музики.. великою мірою базується на глибокому осягненні композитором типових інтонацій народної музики, узагальненні характерних, широко побутуючих у народі музичних інтонацій (Мист., 6, 1955, 7). Словник української мови в 11 томах