повабитися
СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИ на кого-що, діал. — Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; — Ти — непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, — не спинялася Горпина (Л. Яновська); (Денис:) Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); (Хуса:) Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. (Мелхола:) Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); — Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); — Крамарюєш на тисячі, а на п'ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв (дівчину) (І. Ле).
Значення в інших словниках
- повабитися — пова́битися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повабитися — -блюся, -бишся; мн. повабляться. Док. до вабитися 1); спокуситися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повабитися — ПОВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. пова́бляться. Док. до ва́битися 1; спокуситися. – Хто за його добре слово скаже? .. А ти поважила на його красу, повабилась на його уроду?.. (Панас Мирний); – Не такий Катренко.., щоб на вірші повабився (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- повабитися — ПОВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. пова́бляться. Док. до ва́битися 1; спокуситися. — Хто за його добре слово скаже?.. А ти поважила на його красу, повабилась на його уроду?.. (Мирний, І, 1954, 86); — Не такий Катренко.., щоб на вірші повабився (Вас., І, 1959, 351). Словник української мови в 11 томах
- повабитися — Повабитися, -блюся, -бишся гл. Соблазниться, польститься. Повабились наші на мову лукаву. К. Досв. 8. Словник української мови Грінченка