поваба

ПРИВА́БЛИВІСТЬ (якість, властивість, яка притягає до когось, чогось, робить його привабливим), ПРИВА́БНІСТЬ, ПРИВА́БА, ЗВАБЛИ́ВІСТЬ, ЗВА́БА, ПРИНА́ДА, ПРИНА́ДНІСТЬ, ЧАРІ́ВНІСТЬ підсил., ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ підсил., ЧА́РИ підсил., ВА́БА розм., ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідко) розм. Оксамитовий ліричний баритон Михайла Кречка полонив своєю силою і привабливістю слухачів (В. Кучер); Сонячний осінній день показував у всій привабності чари природи (А. Хижняк); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Чарівний світ з голубим небом.. втратив для неї звабу і був звичайним, непомітним, буденним (Григорій Тютюнник); Сиве, як протертий мак, волосся Мартинчука стало за цей час зовсім білим.. Цей білий ореол надавав ще більшої принади його вродливому обличчю (Ірина Вільде); Він побував із своїм другом і на горищі, і в хижці, і в погребі і повністю звідав усю принадність цих місць (О. Донченко); Ми є свідками нев'янучої чарівності творів Кобзаря, і чарівність ця йде насамперед від їхнього змісту, від їхнього ідейного багатства (з журналу); Невичерпані джерела української народнопоетичної творчості. Безмірна, як саме життя, її глибина, вічно жива краса, нев'януча чарівливість (з журналу); Є люди, що їх у всьому хочеться наслідувати. Такі люди мають у собі якісь особливі, внутрішні чари (Я. Баш); Очерети по Удаю — мов дикий праліс.. і в буйності цій, і хаотичності — їх ваба і краса (Ю. Мушкетик); Багатство мальовничого елемента додає "Катерині" (поемі Т. Шевченка) незвичайного повабу (І. Франко).

СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Виявилося, що настойка на спирту, концентрацію мала підходящу, та ще й лікувальна — хто б тут утримався від спокуси! (П. Загребельний); Мати казала: влітку зовсім діти дичавіють — треба якої принади, щоб залучити їх до хати (С. Васильченко); А самому як кортіли й любощі, й солодецькі ваби! (Ганна Барвінок); Усмішки ці обіцяли знаду любові, таїну кохання (Є. Гуцало); Приваби кохання чужі мені (Уляна Кравченко); І повно повсюди поваб — Тут — злото, грезет, оксамити, Там пишні саєти, волоський єдваб (М. Старицький); — Чи це Бог покусу на мене насила? — міркує пані Олімпія (І. Франко).

СХИ́ЛЬНІСТЬ до чого і без додатка (природжений потяг до якої-небудь діяльності, а також природні здібності, хист до чого-небудь), НА́ХИЛ, УПОДО́БАННЯ (ВПОДО́БАННЯ), УПОДО́БА (ВПОДО́БА), ЖИ́ЛКА розм., без додатка, ПОВА́БА (ПО́ВАБ рідше) розм., НАХИ́ЛЬНІСТЬ заст. Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Ю. Мушкетик); Нахил до музики; Основами цієї дружби (двох поетів) були спільність літературних інтересів та уподобань (М. Рильський); — Мені здається, що я вже довіку буду солдатом. — Це добре, — похвалив Хаєцький. — Гвардійська жилка тобі скрізь пригодиться (О. Гончар); Була в нашого батька якась письменницька поваба (О. Пчілка); — Маєш якусь природжену нахильність до чарочки? Ха, ха, ха! (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зді́бність.