поважний

ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.; ВИРІША́ЛЬНИЙ, ЦІ́ННИЙ, НЕОЦІНЕ́ННИЙ підсил., ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., КАРДИНА́ЛЬНИЙ підсил. книжн., НЕОЦІ́ННИЙ підсил. рідше, ДОРОГИ́Й рідко (який має основне значення, визначає дальший хід чогось, допомагає в чомусь); ГРАНДІО́ЗНИЙ, ІСТОРИ́ЧНИЙ, ЕПОХА́ЛЬНИЙ книжн. (який має велике значення для цілої епохи, тривалого часу); ЗНАЧНИ́Й, ЗНАЧЛИ́ВИЙ рідше, ПОМІ́ТНИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕМАЛИ́Й (досить важливий). Дуже важливі події сталися в світі (О. Довженко); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); Визначні події в житті народу.. неодмінно відбиваються в народній творчості (М. Рильський); Я сидів і дивився на воду І про речі поважні гадав (В. Самійленко); Місткі слова знаходить поет для розкриття ваговитої думки (з газети); Немаловажна справа; Найсвятіший обов'язок молодого літератора — створювати такі художні полотна, які були б суспільно значущими (В. Козаченко); Йому треба було одвезти в одно місто доручення в одній серйозній справі (М. Коцюбинський); Справа була вельми важна (Б. Грінченко); Друге, що в моєму дитинстві було вирішальним для характеру моєї творчості, це любов до природи, правильне відчуття краси природи (О. Довженко); Крутизна траєкторії мін у горах виявилась особливо цінною (О. Гончар); Я гаряче потиснув руку Марії Кіндратівні, мовчазливо дякуючи старій за неоціненне повідомлення (Ю. Збанацький); Гинули одні, А інші виривалися із виру, Приносячи дорогоцінні вісті (М. Рильський); Мистецтво й доба, художник і час — ці питання завжди були для письменників і митців кардинальними й животрепетними (О. Левада); Грандіозні успіхи в галузі космонавтики; Ніхто ще не знав про історичну нараду, в якій він за одним столом з народними полководцями щойно брав участь (О. Гончар); Епохальний твір мистецтва; Значна подія; Помітним досягненням нашої літератури останніх років став роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" (з журналу). — Пор. знаме́нний.

I. ЛІ́ТНІЙ (середнього віку), НЕМОЛОДИ́Й, В ЛІТА́Х, СТАТЕ́ЧНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ, ПІДТО́ПТАНИЙ розм.; СТАРКУВА́ТИЙ, ПІДСТА́РКУВАТИЙ, ПРИСТА́РКУВАТИЙ, ПО́СТАРИЙ розм.; ПРИ́СТАРИЙ заст., ДОХОДЖА́ЛИЙ діал. (який вже має ознаки старіння, не зовсім старий). До стравниці (їдальні) зайшла літня, трохи зігнута жінка з сивим волоссям на голові (С. Скляренко); До кабінету увійшов високий на зріст, немолодий вже чоловік, надзвичайно імпозантної зовнішності (О. Довженко); Іще як мій покійний чоловік за Кошута служив поліцаєм у Пешті, то я вже була молодиця в літах (О. Маковей); Корсуниха прибралася в пісну плахту, як і належить статечній молодиці, що носила барвисті плахти замолоду (Ю. Яновський); За столиками вечеряють колгоспники та колгоспниці поважного віку (Я. Мамонтов); Бонковський біг за нею (Олесею), а солідний Балабуха ледве догнав їх коло грядок фіалок та айстр (І. Нечуй-Левицький); Ломачевський був вже літній, трохи підтоптаний кавалер, але здоровий, плечистий (І. Нечуй-Левицький); Софія з погордою глянула на трьох старкуватих та гладких німців, що сиділи близько неї (Леся Українка); Худорлявий, в пенсне, вже підстаркуватий інспектор цікавився всім (Д. Бедзик); Як усякий ситий, безжурний, а до того пристаркуватий міщанин, Мабаш більш від усього на світі боявся смерті (В. Гжицький); Устим пристарий чоловік (Словник Б. Грінченка); — В одного доктора три старі панни, в другого — дві, так само вже підтоптані та доходжалі .. — сказала Балабушиха (І. Нечуй-Левицький).

ПРОТЯ́ЖНИЙ (про звук, мелодію — який звучить довго, плавно), ПРОТЯ́ГЛИЙ, ТЯГУ́ЧИЙ, ПОВА́ЖНИЙ розм., ПРОТЯ́ЖЛИВИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., ВИТЯЖНИ́Й діал. Сонце сідало за Межиріцькою горою, в'язальниці верталися з поля, протяжна пісня розходиться далеко навкруги (К. Гордієнко); Протяглий гул моторів зачувся в почорнілому небі (Л. Первомайський); Знадвору долітає тягучий дзвін, ніби крізь сон скликаючи людей до служби (С. Васильченко); Несподівано розляглася пісня поважна та сумна (І. Нечуй-Левицький); Не вирізняєш окремих вибухів, вони зливаються докупи, мов розкоти одного затято протяжливого грому (Н. Тихий); Вітер шарпав високий прокволистий плач (О. Донченко); Пісня та не дрібна, не швидка та весела, а жалібна, витяжна, плакуча (І. Нечуй-Левицький).

ПОВА́ЖНИЙ (який відзначається серйозною, гідною поведінкою, викликає повагу оточення своїм зовнішнім виглядом, манерами), СОЛІ́ДНИЙ, ГІ́ДНИЙ діал., ІМПОЗА́НТНИЙ книжн., РЕСПЕКТА́БЕЛЬНИЙ книжн.; ВЕЛИ́ЧНИЙ, ВЕЛИЧА́ВИЙ, САНОВИ́ТИЙ, ВА́ЖНИЙ розм., ВАЖНЮ́ЩИЙ підсил. розм., ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ діал. (який тримається з великою гідністю). Курбала пригадав Кирилових батьків, що з діда-прадіда були рудокопами, .. зразковими поважними робітниками (О. Досвітній); Солідний молодий узбек просто заражав своєю дужістю і підкоряв щирістю та бездоганною мовою (І. Ле); Ми не зуміємо так, бо то ж і митці удавати Чи то Таїду, чи гідну матрону, чи навіть Доріду, Що без одежі виходить на сцену... (переклад М. Зерова); Вона-то була не лише моєю вчителькою в школі, але вчителькою і приятелькою і поза нею. Імпозантна, достойна жінка, що могла мірятись в дискусії хоч би з ким (О. Кобилянська); Розкриває (кінофільм) потаємні куточки душ зовні респектабельних людей (з газети); В блакитній сукні, в пишному вишневому кунтуші, з золотими позументами, в золотій діадемі на темно-русих розкішних косах, Гризельда Замойська була велична на взір, неначе якась цариця (І. Нечуй-Левицький); Ганна Гаврилівна була ще досить вродлива та величава (О. Ільченко); На всю околицю краля, здається, на всьому світі не знайти такої гарної та сановитої дівчини, як вона! (О. Стороженко); Їде син твій перед військом, Важний та хороший, І везе з собою славу І багато грошей (Я. Щоголів).

ПОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється, відбувається, впливає тощо протягом досить тривалого часу), НЕШВИДКИ́Й, НЕСПІ́ШНИЙ, НЕПОСПІ́ШЛИВИЙ, НЕПОСПІ́ШНИЙ, НЕКВАПЛИ́ВИЙ, НЕПОКВА́ПЛИВИЙ, НЕКВАПНИЙ, СПОКІ́ЙНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ТИ́ХИЙ, РОЗТЯ́ГНУТИЙ, СО́ННИЙ розм., ДЛЯ́ВИЙ розм., ЛІНИ́ВИЙ розм., ЛЕДА́ЧИЙ розм., ЛІНЬКУВА́ТИЙ розм., ОПІ́ШНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал.; МЛЯ́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без напруження); УПОВІ́ЛЬНЕНИЙ (з меншою швидкістю). Вона поправила долонею посічене волосся, що спало їй на лоба, поправила повільним і наче аж не своїм рухом (Є. Гуцало); Чує Петро — тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш); Василь пішов неспішною ходою, оминаючи огудиння та підпираючись кіссям (Г. Хоткевич); Жодна зі згадок, які так буйно вихорилися цілий вечір, не повернулася, не порушила непоспішливого плину думок нічних (Ю. Шовкопляс); Під хатою почулася некваплива хода людини, що дуже, як видно, припадає на одну ногу (А. Головко); У всій його постаті, в непоквапливих рухах не було нічого войовничого (А. Шиян); Зараз, вночі, Дніпро здавався набагато ширшим, ніж удень. Його неквапний рух тільки вгадувався в тому місці, де ріку прорізувала місячна стежка (Ю. Мартич); Півторакожуха обережно взяв з рук Хмельницького шаблю, спокійним рухом висмикнув до половини з піхов (Н. Рибак); Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка (В. Стус); — Брязнули, ох, дзвінко, виразно брязнули, — розмовляв сам з собою Палій, ходячи тихою ходою по покою (Д. Мордовець); Розтягнуті і виразні звуки гавайської гітари м'яко лягають у килими (В. Собко); О вічний бунту грізний мій! Який твій дивний круговій! Вриваєшся ти в сонний похід, як заперечення епохи (П. Тичина); Клопотовський взяв самовар і длявою ходою з насупленими бровами вийшов з кімнати (І. Нечуй-Левицький); Бачили білі піски, таємниче хитання морських водорослів, життя їжаків, ліниве повзання крабів (М. Коцюбинський); Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка (прислів'я); Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Н. Рибак); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготовання до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло, як у кітлі (І. Франко); Робота стає млявою, полуднева змора давить усіх (Леся Українка); Механізм приймання відповідальних рішень, пов'язаних із захистом здоров'я людей, не витримав серйозної перевірки. Він громіздкий, багатоступеневий, надто централізований, уповільнений (Ю. Щербак).

СЕРЙО́ЗНИЙ (який вдумливо, розважливо ставиться до життя, справи і т. ін., не здатний до легковажності), ПОВА́ЖНИЙ, СТАТЕ́ЧНИЙ, ВДУ́МЛИВИЙ, РОЗВА́ЖЛИВИЙ, ПОВА́ЖЛИВИЙ рідко, ПОЗИТИ́ВНИЙ. Він майже не посміхається при бійцях і зовсім не усміхається при жінках: він хотів здаватися більш серйозним, ніж був насправді (Григорій Тютюнник); Господарі й гості сидять поважні, зосереджені (В. Гжицький); — Людина він статечна, розсудлива, може, щось і надумає (М. Чабанівський); Люди в Кам'яній Діброві Захара поважали і як заповзятого молодого лісовода, і як вдумливого та принципового громадянина (І. Ле).

ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. — Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); (Годвінсон:) Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); — А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); — Дякую щиро, громадо чесна! — зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); (Люцій:) Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, — люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде — Знай бенкетувати (П. Куліш).