поважний

ПОВА́ЖНИЙ, а, е.

1. Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою.

І стали вони між людьми поважними хазяїнами (Панас Мирний);

– Держава наша велика, – сказав він, – мова наша мудра і поважна (Н. Рибак);

// Відомий своєю роботою, заслугами, посадою і т. ін.

Коло Брюховецького сидить за столом князь Гагін із думними дяками – люде поважні, що не з гайдамаками б їм бенкетовати [бенкетувати] (П. Куліш);

Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремено, супроводив їх до юрти і сам підіймав перед ними запону (З. Тулуб);

Якщо з великого шляху чути дзвінок – значить тремти, бо їде поважна персона, для якої треба заздалегідь приготувати і печене, і варене (В. Речмедін);

// Немолодий.

[Микита:] Молодість має свої мрії й поривання, а в поважних людей свої (В. Самійленко);

// Уживається при звертанні.

– Поважний Дубе наш! Великий ти удався, Нащо ж маленьких зневажать? (Л. Глібов).

2. Який відзначається вдумливістю, серйозністю (про людину).

Ішов Максим у москалі розбишакою, .. повернувся поважним чоловіком (Панас Мирний);

З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилась на красиву й поважну жінку (Ю. Шовкопляс);

// Сповнений поваги (у 1 знач.), серйозності; який виражає повагу, серйозність, вдумливість (про вигляд, тон і т. ін.).

На все те гляділа Шарлотта й заховувала дуже поважну міну (Л. Мартович);

Не витримавши більше свого підкреслено поважного, удаваного тону, Василь Васильович весело засміявся (О. Донченко);

Клим бере чарку, пильно дивиться на неї, обличчя його поважне (М. Стельмах).

3. Сповнений гідності; величний.

Його гарне .. лице стало поважним і серйозним (І. Франко);

Пані Турковська, вглядівши дочок, підійшла зараз до Софії й почала її оглядати з поважним видом і критичним, дуже пильним поглядом (Леся Українка);

Поважні второгрупники з оберемками книжок у торбах гордовито походжали перед ними [новаками] (С. Васильченко);

// Урочистий.

Поважна година, смутний голос музик зігнали звичайну веселість з лиця о. Хведора і наддали його голосові жалібний тон (І. Нечуй-Левицький);

Старовинне місто староруських князів [Перемишль], яке кілька років тому відсвяткувало своє тисячоліття, настроює кожного на якийсь поважний .. лад (з газ.).

4. Авторитетний, значний.

Краса Ядзі робила на лікаря сильне враження ще тоді, коли з свіжим дипломом в кишені не займав .. поважного становища у повіті (Н. Кобринська).

5. Серйозний за своїм змістом, характером, темою і т. ін.

Пожартувавши так, діди помалу переходять до поважної розмови (С. Васильченко);

– Чому ви хочете вступити до монастиря? Що спонукало вас до цього поважного наміру? (Ірина Вільде);

Відомо, що основне призначення інтермедій – розважити глядача, який стомлювався, коли дивився довгу п'єсу поважного змісту (з наук. літ.).

6. Який має неабияке значення; важливий, значний.

Кожну роботу, до якої тебе приставлено, дарма що вона, може, здається дріб'язковою, вважай за поважну і відповідальну (Г. Коцюба);

// Який заслуговує особливої уваги внаслідок своєї важливості, значимості і т. ін.

[Невідомий:] Маю говорити з вами в поважній справі: скажіть, ви давно арештували жінку Кармелюкову? (С. Васильченко);

Я сидів і дивився на воду І про речі поважні гадав (В. Самійленко);

// Який може бути прийнятий до уваги; достатній для виправдання чого-небудь.

Великий жаль, що ти мені не пишеш, .. певне ж єсть поважні причини (Леся Українка);

Робили спроби пристосувати мене спеціально для бігу, та я виявився бездарою: мені ліньки було бігати без поважного приводу (Ю. Яновський);

Поважні докази.

7. Повільний, не швидкий.

На башті дзвонить годинник: два рази скромно і шість налічив я поважних і повнозвучних (М. Коцюбинський);

Поважної ходи Роман не знає: поклич його – підбіжить з підскоком, пошли куди – подасться так, що тільки пісок закурить (С. Васильченко);

Поважний і завжди стриманий в рухах Петро легко, по-парубоцькому, схопив брата з лави (Д. Бедзик);

// Протяжний, задумливий (про пісню, мелодію тощо).

Іноді декілька [пісень] зводили [автори постановки] й докупи, чергуючи поважну з веселою (Панас Мирний);

[Розпорядник:] Дідусю, діду, вибачайте, Ви поважніше щось заграйте (О. Олесь).

8. діал. Великий (розміром, кількістю і т. ін.).

Купка вже була досить поважна і робилася щораз більша (І. Франко).