1. Словник української мови у 20 томах

поважно

ПОВА́ЖНО, присл.

1. Статечно, не поспішаючи, неквапливо.

Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Т. Шевченко);

У хаті .. зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядали його зі всіх боків (М. Стельмах);

// З гідністю, велично.

Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Б. Грінченко);

– Маю християнське ім'я – Філагрій, – сказав поважно Міщило, так і зови мене (П. Загребельний);

Тримався він поважно і навіть урочисто (В. Козаченко).

2. З повагою, шанобливо.

Поважно, з острахом, наче до першої сповіді, приступивсь Семен до граматки (М. Коцюбинський);

Вона взяла його за руку і, поважно та ласкаво дивлячись йому в очі, сказала: – Та ви не прийміть сего, чого доброго, собі за образу (Г. Хоткевич).

3. Серйозно.

– Мовчали б краще, колего, .. та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством. Адже ви знаєте, як він поважно дивиться на свою місію... (М. Коцюбинський);

// Не на жарт; всерйоз.

[Аецій Панса:] Ти ж не бери всього вже так поважно, Руфін таку звичайку здавна має, що в нього жарт одягнений мов правда (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поважно — пова́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. поважно — пр., з повагою, шанобливо ПОВАГОМ; (сприймати) серйозно, сов. всерйоз. Словник синонімів Караванського
  3. поважно — див. поволі Словник синонімів Вусика
  4. поважно — присл. 1》 Статечно, не поспішаючи, неквапливо. || З гідністю, велично. 2》 З повагою, шанобливо. 3》 Серйозно. || Не на жарт; всерйоз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поважно — пова́жно серйозно; статечно (м, ср, ст): Не відвертайтеся, панно Елю, я говорю зовсім поважно (Ярославська) ◊ бра́ти <�зана́дто> пова́жно сприймати <�надто> серйозно (ст): Мама взагалі бере це занадто поважно. Хлопці говорять одно, а думають друге (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. поважно — ПОВА́ЖНО, присл. 1. Статечно, не поспішаючи, неквапливо. Поважно та тихо У раннюю пору На високу гору Сходилися полковники (Шевч., II, 1963, 158); У хаті.. зібралася близька й далека рідня: випроводжали в науку Юрка. Словник української мови в 11 томах
  7. поважно — Поважно нар. 1) Почтенно. 2) Серіозно, съ важностью, съ достоинствомъ. Поважно та тихо... сходилися полковники. Шевч. 233. Промовила Зося поважно. Левиц. І. 433. Словник української мови Грінченка