повнолиций

ПОВНОВИ́ДИЙ (з повним обличчям, повними щоками), ПОВНОЛИ́ЦИЙ, ПОВНОЩО́КИЙ, ЩОКА́ТИЙ розм., БУЦМА́ТИЙ діал. Це був молодий повновидий хлопець, жвавий та верткий (І. Нечуй-Левицький); З машини виходить не директор, а голова робіткому Лукія Назарівна Рясна, висока, повнолиця жінка пригаслої вроди (О. Гончар); Лице — повнощоке і пихате — осунулось і зів'яло, як старий потоптаний лопух... (Д. Бедзик); Щокате обличчя ховало в собі вузькі й гострі, як у рисі, очі (В. Большак); Забитість.. виразно малювалася на її невродливім буцматім та трохи піганистім лиці (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

повнолиций — повноли́ций прикметник Орфографічний словник української мови
повнолиций — див. гладкий Словник синонімів Вусика
повнолиций — -я, -е. Який має повне лице; повновидий. Великий тлумачний словник сучасної мови
повнолиций — Повновидий Словник чужослів Павло Штепа
повнолиций — ПОВНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має повне лице; повновидий. Повнолиций, як місяць (Номис); Безсонні очі Лозового дивилися стомлено, на обох щоках прорізалися глибокі борозни, як буває це в повнолицих людей, що раптом худнуть (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
повнолиций — ПОВНОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має повне лице; повновидий. Повнолиций, як місяць (Номис, 1864, № 8572); Безсонні очі Лозового дивилися стомлено, на обох щоках прорізалися глибокі борозни, як буває це в повнолицих людей, що раптом худнуть (Руд., Остання шабля, 1959, 390). Словник української мови в 11 томах
повнолиций — Повнолиций, -а, -е = повновидий. Повнолиций як місяць. Ном. 8572. Словник української мови Грінченка