повінчатися
ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн., ЗАШЛЮ́БИТИСЯ заст., УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ) заст., ПОЙНЯ́ТИСЯ (ПОНЯ́ТИСЯ) заст.; ПРОДА́ТИСЯ кому, розм. (взяти шлюб з розрахунку); ОБРУЧИ́ТИСЯ (обмінявшись з молодою або молодим обручками); ОБВІНЧА́ТИСЯ, ПОВІНЧА́ТИСЯ (виконуючи церковний обряд); ОЖЕНИ́ТИСЯ, ЖЕНИ́ТИСЯ на кому, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) заст., ПОЙНЯ́ТИ (ПОНЯ́ТИ) заст., ОБА́БИТИСЯ зневажл. рідше (про чоловіка); ПІТИ́, ВИ́ЙТИ за кого, а також із сл. заміж, ВІДДА́ТИСЯ, ВИ́ДАТИСЯ за кого, розм., ПОБІ́ГТИ розм., ірон. (про жінку). — Недок.: одру́жуватися, дружи́тися розм. жени́тися, поє́днуватися, парува́тися, бра́тися, продава́тися, обруча́тися, вінча́тися, женитися, бра́ти, іти́ (йти), вихо́дити, віддава́тися, видава́тися. Вчора — в перший день весни — Одружилися вони (С. Олійник); (Іфігенія:) Сестра моя Електра Вже досі одружилась (Леся Українка); Восени Оксен з супроти волі батька одружився на ній і забрав Олену до Троянівки (Григорій Тютюнник); Як Максим дружився, то його матері вже не було на світі, та й батько незабаром по тому вмер (Б. Грінченко); Поженились всі колишні друзі, парубками стала дітвора (В. Сосюра); Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли, Гайок, садочок розвели Кругом хатини (Т. Шевченко); (Порфирій:) А ось чули ми, що ти спаруватись задумав. (Товстоліс:) Та як вам сказати .. хотілось би. Та боюсь, знаєте, старий (І. Кочерга); Любилися, кохалися, Чому ж не беремся (П. Чубинський); Ти, удово, старая жоно, Не плач, не журися, Бо вже твій син Івась подружився, Поняв собі дівку туркеню (дума); На плантації полюбився з дівчиною — злигалася біда з горем — обкрутилися (О. Кундзич); — Люд же знає, що князь прийняв нову віру не через проклятьбу, а через жону. Дуже-бо захотілося йому пошлюбити сестру ромейського імператора Василя (П. Загребельний); А як така любов народиться меж парубком і дівчиною і возьмуться (візьмуться) вони меж собою (Г. Квітка Основ'яненко); Старша (сестра) рік тому назад була понялась з одним чиновником (А. Кримський); Любив, кохав я дівчину, І вона клялася, Що кохає мене дуже, Далі й продалася, За худобу проміняла (В. Забіла); Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою і привіз її в батькову хату (І. Нечуй-Левицький); Козак оженився, наче утопився (прислів'я); — В тебе діти, а жінки не маєш. Візьмеш мене і побачиш, як добре тобі буде (казка); (Марко:) Андрій ходу їй не давав. От вона і пішла за нього (З. Мороз); — Я ніколи не вийду заміж, — з сумною довірливістю говорить мені трудівниця моря (О. Довженко); — Дума, як багач, то так усяк і побіжить за нього... (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- повінчатися — повінча́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повінчатися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
- повінчатися — -аюся, -аєшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повінчатися — ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. – Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Г. Словник української мови у 20 томах
- повінчатися — із сиро́ю земле́ю повінча́тися. Померти. Саливон сповістив урочисту новину, що вже деякі дівчата в Німеччині насправляли повні скрині одежі, повиходили заміж…— Із сирою землею повінчалися!..— гнівними голосами вигукували дівчата (К. Гордієнко). Фразеологічний словник української мови
- повінчатися — ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. — Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Недовго тягли — повінчалися, і переїхала мачуха до хати Шевченків (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах
- повінчатися — Повінча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Повѣнчаться. Не топись, козаче, бо душу загубиш; ходім повінчаймось, коли вірно любиш. Мет. 17. Словник української мови Грінченка