1. Словник української мови у 20 томах

повінчатися

ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися.

– Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Г. Квітка-Основ'яненко);

І у першу-таки неділю після цього вечора Галя у свіжому вінку, рука із рукою з козаком Нарадою, пішла до церкви рано-ранесенько, без дружок і без сватів, без роду й без друзів, удвох самі, і повінчалися собі любенько (Марко Вовчок);

Де повінчаємося? – одвела від іконки вже не печальний, а приховано гострий погляд дівчина. – У Жовтих Водах (Ю. Мушкетик);

Недовго тягли – повінчалися, і переїхала мачуха до хати Шевченків (О. Іваненко);

* Образно. Шепчуть вітру квітки́: гей, в танок! Повінчайся з туманами ночі (П. Тичина).

◇ (1) Із сиро́ю земле́ю повінча́тися – померти.

Саливон сповістив урочисту новину, що вже деякі дівчата в Німеччині насправляли повні скрині одежі, повиходили заміж... – Із сирою землею повінчалися!.. – гнівними голосами вигукували дівчата (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повінчатися — повінча́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повінчатися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
  3. повінчатися — -аюся, -аєшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повінчатися — із сиро́ю земле́ю повінча́тися. Померти. Саливон сповістив урочисту новину, що вже деякі дівчата в Німеччині насправляли повні скрині одежі, повиходили заміж…— Із сирою землею повінчалися!..— гнівними голосами вигукували дівчата (К. Гордієнко). Фразеологічний словник української мови
  5. повінчатися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
  6. повінчатися — ПОВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Вступити в шлюб за церковним обрядом; обвінчатися. — Коли б хоч ми повінчались, то й я за ним пішла б (Кв.-Осн., II, 1956, 285); Недовго тягли — повінчалися, і переїхала мачуха до хати Шевченків (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах
  7. повінчатися — Повінча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Повѣнчаться. Не топись, козаче, бо душу загубиш; ходім повінчаймось, коли вірно любиш. Мет. 17. Словник української мови Грінченка