повіспований
ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи), ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ (ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ), ТАРАНКУВА́ТИЙ розм., ДЗЮБА́ТИЙ розм. У Гречаного віспувате обличчя — ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Гуцало); Вона, повіспована, не зманить чоловіка, а борщ добре вміє варити (І. Ле); Та й радів же рябий парубок! Обнімав усіх (Марко Вовчок); Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський); Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повіспований — повіспо́ваний прикметник Орфографічний словник української мови
- повіспований — -а, -е. Поритий віспою, покритий шрамами від віспи; рябий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повіспований — ПОВІСПО́ВАНИЙ, а, е. Поритий віспою, покритий шрамами від віспи; рябий. Очі заблимали і губи засіпалися в нервовому стримуванні, і прозора краплинка непроханою забриніла на повіспованій щоці (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- повіспований — ПОВІСПО́ВАНИЙ, а, е. Поритий віспою, покритий шрамами від віспи; рябий. Очі заблимали і губи засіпалися в нервовому стримуванні, і прозора краплинка непроханою забриніла на повіспованій щоці (Ле, Міжгір’я, 1953, 85). Словник української мови в 11 томах