погейкувати
ПОКРИ́КУВАТИ (ПОКРИКА́ТИ рідше) (час від часу кричати), ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ПОГЕ́ЙКУВАТИ розм., НАКЛИ́КУВАТИ діал.; ГАРИ́КАТИ розм., ГИ́РКАТИ розм. (сердито). — Боржій, боржій, жінко! — покрикує на неї Гвинтовка (П. Куліш); — Рист! — хльоска ззаду гонінник. — Рист! рист! — покликують і собі вівчарі... (М. Коцюбинський); Ґелґотять (гуси), погукують з неба (М. Чабанівський); Двірник у білому фартусі з мітлою нагукує: — Проходь звідсіль! (В. Кучер); Стара, погейкуючи на корову, зникла в чорній гущавині садка (І. Кириленко); На постелі перекидався з боку на бік старий Прокіпчук. Бурмотів щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан); Трохи не до півдня вона стояла, як вірна собака коло хвіртки, і гарикала (Панас Мирний); Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Остап Вишня).
Значення в інших словниках
- погейкувати — поге́йкувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- погейкувати — див. веліти Словник синонімів Вусика
- погейкувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Гейкати не дуже голосно або час від часу. 2》 на кого, перен. Те саме, що покрикувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- погейкувати — ПОГЕ́ЙКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Гейкати не дуже голосно або час від часу. Той білий [чоловік] пасе – ще й погейкує на худібку (М. Коцюбинський); Пустив [Остап] воли і сам іде та тільки погейкує (А. Головко). 2. на кого, перен. Словник української мови у 20 томах
- погейкувати — ПОГЕ́ЙКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Гейкати не дуже голосно або час від часу. Той білий [чоловік] пасе — ще й погейкує на худібку (Коцюб., II, 1955, 326); Пустив [Остап] воли і сам іде та тільки погейкує (Головко, II, 1957, 210). 2. на кого, перен. Словник української мови в 11 томах
- погейкувати — Погейкувати, -кую, -єш сов. в. погейкати, -каю, -єш, гл. Кричать, покрикивать: гей! погонять. Вже плугатарі погейкують, а вівчарики посвистують. н. п. Словник української мови Грінченка