погутькало
ПУ́ГАЧ (птах), ПУГА діал., ПОГУ́ТЬКАЛО діал. Вночі на ту грушу пугач прилетів, щоб лякати своїм пугуканням бідних людей (П. Загребельний); Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погутькало — погу́тькало іменник чоловічого роду, істота пугач діал. Орфографічний словник української мови
- погутькало — -а, с., орн., діал. Пугач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погутькало — ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., діал. Пугач. Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах
- погутькало — ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., орн., діал. Пугач. Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (Трубл., III, 1956, 127). Словник української мови в 11 томах
- погутькало — Погу́тькало, -ла с. = пугач. А ворони — старі жони пішли танцювати, а крючище взяв дручище пішов підганяти, а сич на порозі став на сторожі; погутькало упеклося (упилося!), лягло на дорозі. Чуб. V. 1124. Словник української мови Грінченка