подавляти

НАКРИ́ТИ (влучивши в ціль вогнем, бомбовим ударом, зруйнувати, пошкодити, знищити її); УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИ́ТИ), ПОРАЗИ́ТИ рідше (перев. із сл. ціль); ПОДАВИ́ТИ (знищити діючу вогневу точку). — Недок.: накрива́ти, уража́ти (вража́ти), поража́ти, подавля́ти. Важка артилерія накрила ворожі позиції одним залпом (Ю. Смолич); Сучасна зброя може вражати ціль на дуже значних відстанях; Подавили (матроси) кулеметні гнізда, захопили мінометну батарею (В. Кучер).

ПОДОЛА́ТИ (пересилити в собі якесь почуття, переживання), ЗДОЛА́ТИ, ЗАГЛУШИ́ТИ, ПОДАВИ́ТИ, ЗАТЛУМИ́ТИ розм., ПОДОЛІ́ТИ діал.; ПРИГЛУШИ́ТИ, ПРИТЛУМИ́ТИ розм. (змусити себе менше переживати щось). — Недок.: дола́ти, подо́лувати рідко глуши́ти, заглушувати, подавля́ти, тлуми́ти, приглу́шувати (приглушати), притлу́млювати (притлумляти). Ти, подолавши сон і втому, Нарешті викінчиш свій вірш (С. Олійник); Безсонної, важкої ночі наче й не було; як завжди, він знайшов у собі силу і здолав утому (Н. Рибак); — Відчуваю, що гидку справу роблю, а якась шаленість, азарт, древня засліпленість заглушили сумління (О. Бердник); Максим зітхнув, намагаючись подавити нервове збудження, заспокоїти себе (І. Цюпа); Ні, годі! я не можу обернутися в покірну машину, як ота швачка, і затлумити в собі всі поривання (Леся Українка); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); Він нічого не відповів. І вже згодом, приглушивши перше відчуття голоду, поспитав, коли вона гадає вертатися додому (Г. Коцюба); Коли під лісом стрекотнув кулемет, це здалось несподіванкою; а за мить, притлумивши й подив, і раптову тривогу, й неминучий страх, — полегкість, мало не радість, зметнулася: "Тепер принаймні все ясно!" (Н. Тихий).