подовж

ВЗДОВЖ (УЗДО́ВЖ) присл. (у довжину, у напрямку по довжині), ВДОВЖ (УДО́ВЖ), ВПОДО́ВЖ (УПОДО́ВЖ), ПОДО́ВЖ, ПОЗДО́ВЖ, ВПРОДО́ВЖ (УПРОДО́ВЖ), ЗДОВЖ розм. Карпо.. почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Глянув (Остап) уздовж на довгі гони (А. Головко); І посідають удовж по вулиці на завалинах, на колодах (Г. Квітка-Основ'яненко); Стіна здригнулася й розкололася вподовж надвоє (Ю. Смолич); Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (прислів'я); Стіл із розколиною упродовж посередині (хати) (Марко Вовчок); На його щоках побігли здовж і впоперек зморшки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

подовж — подо́вж прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
подовж — див. уздовж Словник синонімів Вусика
подовж — діал. подовш. 1》 присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення напрямку по довжині, вздовж чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
подовж — Подо́вж, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
подовж — ПОДО́ВЖ, діал. ПОДО́ВШ. 1. присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж. Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (Номис). 2. у знач. прийм., з род. Словник української мови у 20 томах
подовж — ПОДО́ВЖ, діал. ПОДО́ВШ. 1. присл. У напрямку довжини чого-небудь; уздовж. Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (Номис, 1864, № 6009). 2. у знач. прийм., з род. Словник української мови в 11 томах
подовж — Подо́вж нар. = подовш. Пішла бідна вдова подовж улонькою. КС. 1884. І. 32. Словник української мови Грінченка