1. Словник синонімів української мови

подружниця

ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І. Нечуй-Левицький); У неї не було приятельок з досвідом, у яких розпиталася б, з якими порадилася б (І. Ле); Я вже бачу, що ти мені не щира подружниця, ти мені не хочеш у помочі стати (Марко Вовчок); — Тож знайте, любії другині, що як недомисел не раз доводить людей щасливих до тяжкої біди, так і розум рятує мудрого з великих небезпечностей (переклад М. Лукаша); Ой, жаль же нам, подружино, та не тебе, Ой, що ти нас запросила та до себе! (пісня); Гнат щезав з хати, а куми-жалібниці, жалкуючи за Олександрою, плескали, що Гнат ходить до Насті (М. Коцюбинський). — Пор. друг.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подружниця — подру́жниця іменник жіночого роду, істота подруга розм. Орфографічний словник української мови
  2. подружниця — -і, ж., розм. Те саме, що подруга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подружниця — ПОДРУ́ЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що по́друга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, – теж однолітка з нами, – і добра, і люба, не сказати яка (Марко Вовчок); * Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, .. сильно дзьобнув обозного в лисину (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. подружниця — ПОДРУ́ЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що по́друга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, — теж однолітка з нами, — і добра, і люба, не сказати яка (Вовчок, І, 1955, 185); *Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, .. Словник української мови в 11 томах
  5. подружниця — Подружниця, -ці ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. МВ. ІІ. 82. Ти мені не щира подружниця. МВ. ІІ. 103. Словник української мови Грінченка