поетизувати

ІДЕАЛІЗУВА́ТИ (вважати когось, щось кращим, ніж є насправді), ОПОЕТИЗО́ВУВАТИ, ПРИКРАША́ТИ, ПРИКРА́ШУВАТИ, ПОЕТИЗУВА́ТИ, РОМАНТИЗУВА́ТИ. — Док.: ідеалізува́ти, опоетизува́ти, прикра́сити, поетизува́ти, романтизува́ти. Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Ірина Вільде); Народ у своїх піснях опоетизував боротьбу проти гнобителів (з наукової літератури); Історія завжди була для нього історією, якої не слід ні прикрашати, ні навмисне збіднювати (В. Кучер); (Хоростіль:) Сам ваш вид, сам ваш голос додає мені енергії, смілості й відваги. (Юлія:) Поетизуєте занадто (І. Франко); Спроби романтизувати Енея наданням йому виняткових рис ведуть до наповнення поеми новими стильовими ознаками (з газети)

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поетизувати — поетизува́ти 1 дієслово недоконаного і доконаного виду уявляти, зображати кого-, що-небудь у поетичному вигляді поетизува́ти 2 дієслово недоконаного виду віршувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. поетизувати — Романтизувати, ідеалізувати, сов. оточувати ореолом. Словник синонімів Караванського
  3. поетизувати — -ую, -уєш. 1》 недок. і док., перех. і без додатка. Уявляти, зображати кого-, що-небудь у прикрашеному, поетичному вигляді; поетично сприймати кого-, що-небудь. 2》 недок., неперех., діал. Віршувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поетизувати — ПОЕТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш. 1. недок. і док.,що, рідше кого і без прям. дод. Уявляти, зображати кого-, що-небудь у прикрашеному, поетичному вигляді; поетично сприймати кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. поетизувати — Поетизува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поетизувати — ПОЕТИЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш. 1. недок. і док., перех. і без додатка. Уявляти, зображати кого-, що-небудь у прикрашеному, поетичному вигляді; поетично сприймати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  7. поетизувати — Поетизува́ти, -зу́ю, -єш гл. Опоэтизировать. Левиц. Пов. 316. Словник української мови Грінченка