поет

ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ, НАРО́ДЖУВАТИСЯ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПОРО́ДЖУВАТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ рідко, ТВОРИ́ТИСЯ рідше, ПЛОДИ́ТИСЯ розм.; ПРИХО́ДИТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИСЯ, НАЗРІВА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПРОЙМА́ТИ, РОЗВОРУ́ШУВАТИСЯ, ПРОСИПА́ТИСЯ, ПРОСИНА́ТИСЯ, НАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм., ЗАКЛЬО́ВУВАТИСЯ розм. рідко (про думки, почуття); ЗРИНА́ТИ, ВИПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ, БУДИ́ТИСЯ, РОЗКРИВА́ТИСЯ, ВИРО́ЮВАТИСЯ (в уяві, в пам'яті, а також у голові, в серці); ЗАКРАДА́ТИСЯ (мимоволі, непомітно). — Док.: ви́никнути, повста́ти (поста́ти), ста́ти, з'яви́тися, появи́тися, утвори́тися, ви́творитися, здійня́тися, зароди́тися, взя́тися (узя́тися) рідше народи́тися, сформува́тися, породи́тися, схопи́тися, сплоди́тися, прийти́, пробуди́тися, назрі́ти, підійня́тися (підня́тися), пройня́ти, розворуши́тися, просну́тися, наклю́нутися, заклю́нутися, зри́нути, ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, проки́нутися, збуди́тися, розкри́тися, ви́роїтися, прили́нути поет. проли́нути рідше поет, стре́льнути розм. (раптово) закра́стися. Із нічого ніщо виникати не може (М. Зеров); Згадки пішли за згадками, картини стародавнього життя виникали одна за однією (І. Нечуй-Левицький); За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня (нафтоочисна фабрика) біля Дрогобича (І. Франко); Кримські гори постали поволі (Остап Вишня); І події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець); Наші слова стають нашими ділами й судять нас люди "по ділах наших" (Леся Українка); — Я іноді хворію на ностальгію, цебто — у мене з'являється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський); Я прославлю тії рівнії права, що в історії ж уперше появились (П. Тичина); На будові утворився міцний, здібний колектив механізаторів і будівельників (з журналу); Створилась загроза повного розгрому частин Першої Кінної, що перебували тут (О. Гончар); Тепер уже витворюється і в Галичині інтелігенція непопівська (Леся Українка); Йому було й радісно, і боязко заразом, тривога здіймалась у серці (М. Коцюбинський); Напруженість у взаєминах хлопця та дівчини поволі зникала, зароджувалась дружба (А. Головко); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); — Щось не йметься мені віри, щоб це справді.. народжувалась сільська інтелігенція та й єдналася з нами (Б. Грінченко); Теорія художнього перекладу — наука молода, яка щойно починає формуватися (з газети); Чим довше існує пісня, тим більше породжується її варіантів (з журналу); Ось схопилась хуртовина, закурилася долина (Я. Щоголів); Твориться молоде місто (О. Довженко); (Корній Донченко:) Дай же, Боже, щоб вам.. з цих грошей ще гроші плодились (Б. Грінченко); Як то часто приходять мені на ум молоді літа (Марко Вовчок); В її серці на хвилю пробудилося гірке почуття жалю (І. Франко); Улас відчував, що в його душі назріває великий злам (Григорій Тютюнник); Серце його зав'ядало,.. піднімалася ненависть (Панас Мирний); Любов до тебе всю мене проймає (Леся Українка); Дрімаючі думи розворушились в голові Ломницького (І. Нечуй-Левицький); Неясна заздрість просипається в серці (О. Донченко); У нього наклюнулась ідея: нанести нашому голові новорічний візит (І. Рябокляч); Один Аркадій нічого не помічав: у голові все снувалися думки, які заклюнулись уночі (Дніпрова Чайка); Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Дивився в темряву, і перед ним одна за одною випливали картини сільського життя (Д. Ткач); Минуле спливало перед ними в дивному тумані (Л. Первомайський); Ох, невже ж таки кохання Прокидається в мені! (А. Кримський); (Принцеса:) Нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляне на се нове життя (Леся Українка); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Оце як почав я.. те давнє згадувати, то й не потовплю споминок — вироюються та вироюються (Марко Вовчок); Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Л. Забашта); Думка пролинула (Леся Українка); І зненацька стрельнула в голові думка: "А чому б тобі, Стецьку, не втекти?" (І. Цюпа); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Д. Міщенко).

ПИСА́КА зневажл. (плідний, але бездарний письменник, журналіст), БОРЗОПИ́СЕЦЬ ірон., БАЗГРА́Ч ірон., ПИСЬМА́К заст.; ГРАФОМА́Н (той, хто прагне до письменницької діяльності, не маючи до цього хисту); ВІРШОМА́З зневажл., ВІРШОРО́Б зневажл. (бездарний поет). (Пронашка:) Я розмовляв учора з Чайченком. Він знає автора статейки. Це дрібний і безпринципний писака (І. Микитенко); Нехай лютують борзописці, обливають його (Оноре де Бальзака) помиями (Н. Рибак); Один собі письмак (Нащо казати, звали як?), Надумавшись, пісні складать почав (Олена Пчілка); Вона не розуміла психології початківців, не знала, що.. вони часто бувають схожі на графоманів (О. Гуреїв); У стінгазеті вмістив (Яша) пару наївних, риторичних віршиків, за які Вова висміяв його і не називав тепер інакше, як віршомазом (О. Копиленко); Це була відповідь тим віршоробам, які загрузли в шкільній схоластиці і хвалебні оди тиранам видають за поезію (П. Колесник). — Пор. письме́нник, 1. пое́т.

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.