1. Словник синонімів української мови

поезія

КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА (УРО́ДА рідше) розм. — Яка тут краса, яка пишнота на левадах! — промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З'явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але — навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).

ЛІРИ́ЗМ (елементи емоційності, поетичної схвильованості, задушевності в творах мистецтва), ЛІРИ́ЧНІСТЬ, ПОЕ́ЗІЯ, ПОЕТИ́ЧНІСТЬ. Думка (в поезії П. Воронька) поєднується з м'яким, задушевним ліризмом, чіткістю (А. Малишко); Безперечно, величезне значення для успіху Сосюриної поезії мала її ліричність (з мемуарів); Читав "На воді". Яка це гарна, чаруюча річ, скільки в ній поезії (М. Коцюбинський); Цю поетичність своєї прози .. письменник обстоює як один з особливо дорогих йому творчих принципів (Л. Новиченко).

ПОЕ́ЗІЯ (окремий невеликий твір, написаний ритмізованою мовою), ВІРШ, ВІ́РША заст.; ПІ́СНЯ (лірична, у музично-поетичному стилі). Перебуваючи довгий час в Бахмутській тюрмі в досить тяжкому стані, я писав там поезії в прозі (С. Васильченко); Першим прийшов здоровити його з Різдвом Юрко Андруський. Та ще й не просто — віршем (Вас. Шевчук); А може, який невеличкий утвір, — чи вірша, чи оповідання, — є, і його до нас засилайте (Панас Мирний); Склав пісень я багато про тебе, та найкращая пісня — це ти (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поезія — Чи можна замінювати одне одним слова поезія і поетика? Поезія – словесна художня творчість. Антична поезія. 2. Віршовані твори. Поезія Павла Тичини. 3. Окремий твір, написаний ритмізованою мовою. Поезія “Надія” Лесі Українки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. поезія — пое́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. поезія — Поетична творчість, вірші; (одна) вірш, (довша) поема; (життя) романтика Словник синонімів Караванського
  4. поезія — -ї, ж. 1》 тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. 2》 Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; прот. проза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поезія — ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. поезія — пое́зія (від грец. ποίησις – творення, творчість) 1. Мистецтво слова, що художніми образами впливає на уяву й почуття читача; літературний жанр. 2. У вузькому значенні – віршована, ритмічно побудована мова (на відміну від прози). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. поезія — Літературні твори, написані ритмічно організованою мовою — віршами; в широкому розумінні — художньо-образна словесна творчість, включаючи й фольклор, у вужчому — лірика. Універсальний словник-енциклопедія
  8. поезія — Пое́зія, -зії, -зією; -зії, -зій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поезія — ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (Вісник АН, 5, 1949, 32). Словник української мови в 11 томах
  10. поезія — Поезія, -зії ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. К. (Хата. X.). Народня поезія. К. (Хата. X.). 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича (Колом. Словник української мови Грінченка