1. Словник іншомовних слів Мельничука

поезія

пое́зія

(від грец. ποίησις – творення, творчість)

1. Мистецтво слова, що художніми образами впливає на уяву й почуття читача; літературний жанр.

2. У вузькому значенні – віршована, ритмічно побудована мова (на відміну від прози).

3. Всі віршовані твори якогось автора, народу, епохи.

4. Переносно – чарівність, привабливість.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поезія — Чи можна замінювати одне одним слова поезія і поетика? Поезія – словесна художня творчість. Антична поезія. 2. Віршовані твори. Поезія Павла Тичини. 3. Окремий твір, написаний ритмізованою мовою. Поезія “Надія” Лесі Українки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. поезія — пое́зія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. поезія — Поетична творчість, вірші; (одна) вірш, (довша) поема; (життя) романтика Словник синонімів Караванського
  4. поезія — -ї, ж. 1》 тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. 2》 Твори, написані віршами, ритмізованою мовою; прот. проза. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поезія — ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. поезія — Літературні твори, написані ритмічно організованою мовою — віршами; в широкому розумінні — художньо-образна словесна творчість, включаючи й фольклор, у вужчому — лірика. Універсальний словник-енциклопедія
  7. поезія — КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА (УРО́ДА рідше) розм. — Яка тут краса, яка пишнота на левадах! — промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо!... Словник синонімів української мови
  8. поезія — Пое́зія, -зії, -зією; -зії, -зій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поезія — ПОЕ́ЗІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Словесна художня творчість; мистецтво художнього відображення дійсності в словесних образах. Поезія, мистецтво для Пушкіна були перш за все засобом служіння народові (Вісник АН, 5, 1949, 32). Словник української мови в 11 томах
  10. поезія — Поезія, -зії ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. К. (Хата. X.). Народня поезія. К. (Хата. X.). 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича (Колом. Словник української мови Грінченка