пожертва

МИ́ЛОСТИНЯ (пожертвування жебракові, біднякові), ПОДАЯ́ННЯ, МИ́ЛОСТИНА заст., ПРОСТИ́БІ (ПРОСТИ́БІГ) діал. — Я старець Божий, ясновельможний князю! Прошу милостині, Христа ради (І. Нечуй-Левицький); Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечами, немов камінне жорно (М. Стельмах); Глянула я на старців та аж тоді згадала, що я ніякої милостини не подала старцям, як слід по закону (Г. Квітка-Основ'яненко); На простибіг завше є.., дитина забіжить чужа, — своїх дасть Бог — то вже не вийде без яблучка (Г. Хоткевич). — Пор. 1. поже́ртва.

ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст.; ФУНДА́ЦІЯ (внесок коштів на заснування чогось); ЧА́СТОЧКА (пожертва на церкву за упокій душі померлого); ПОДА́ЧКА перев. зневажл. (невелика, мізерна). То були або внески членів товариства, або збирання маленької пожертви чи плата за квитки на вистави (Т. Масенко); Як тільки збір пожертвувань закінчився, той же блідий юнак Аркатов підійшов до столу (А. Шиян); Коли словар буде готовий, тоді надійде питання про кошти друкарські. Тут уже знов треба буде вдатися до спільних жертв, датків (А. Кримський); (Ульріка:) Он, дивись, То рицар Ольбрахт, що привіз Пожалування пану воєводі (І. Кочерга); Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик); — Хоч невелике, та щире наше даяння (переклад Бориса Тена); Подача на церкву; — Це мій посаг, моя власність, так що пан Лозко не зможе заперечувати фундації (З. Тулуб); — То я вже каюсь... А то діждала неділеньки святої... До утрені й до служби пішла, на часточку подала... (А. Тесленко); Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (з підручника). — Пор. ми́лостиня.