поздовж

ВЗДОВЖ (УЗДО́ВЖ) присл. (у довжину, у напрямку по довжині), ВДОВЖ (УДО́ВЖ), ВПОДО́ВЖ (УПОДО́ВЖ), ПОДО́ВЖ, ПОЗДО́ВЖ, ВПРОДО́ВЖ (УПРОДО́ВЖ), ЗДОВЖ розм. Карпо.. почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Глянув (Остап) уздовж на довгі гони (А. Головко); І посідають удовж по вулиці на завалинах, на колодах (Г. Квітка-Основ'яненко); Стіна здригнулася й розкололася вподовж надвоє (Ю. Смолич); Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, а як подовж ляже, то тоді вже його трудно вчити (прислів'я); Стіл із розколиною упродовж посередині (хати) (Марко Вовчок); На його щоках побігли здовж і впоперек зморшки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поздовж — поздо́вж прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. поздовж — див. уздовж Словник синонімів Вусика
  3. поздовж — 1》 присл. Те саме, що подовж 1). 2》 у знач. прийм., з род. в. Те саме, що подовж 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поздовж — ПОЗДО́ВЖ. 1. присл. Те саме, що подо́вж 1. Дошка тріснула поздовж. 2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що подо́вж 2. Сказала [бабусенька] так, – та і пішла Дорогою поздовж села (С. Руданський). Словник української мови у 20 томах
  5. поздовж — ПОЗДО́ВЖ. 1. присл. Те саме, що подо́вж 1. Дошка тріснула поздовж. 2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що подо́вж 2. Сказала [бабусенька] так, — та і пішла Дорогою поздовж села (Рудан., Тв., 1956, 80). Словник української мови в 11 томах