позиватися
СУДИ́ТИСЯ (вести судову справу з кимсь), ТЯГА́ТИСЯ розм., ПОЗИВА́ТИ, ПОЗИВА́ТИСЯ заст., ПРОЦЕСУВА́ТИСЯ діал., ПРАВУВА́ТИСЯ діал. Давай (Онисько і Василь) судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували (Панас Мирний); Було, як поб'ються між собою козаки, або один другому по сусідству яку кривду зробить, спаш чи хліб витолочить, та самі не помиряться, то обидва, купивши на базарі по буханцю, і йдуть у паланку позиватися (О. Стороженко); Тоді.. за громадські ліси з паном процесувалися (Р. Іваничук); — Я вже п'ять літ із братом у процесі за хату та й більше вже правуватися не хочу (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позиватися — позива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- позиватися — Судитися, тягатися по судах. Словник синонімів Караванського
- позиватися — -аюся, -аєшся, недок. Звертатися з позовом на кого-небудь до суду. || з ким. Мати з ким-небудь судову справу. || зневажл. Постійно судитися, займатися позовами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позиватися — ПОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Звертатися з позовом на кого-небудь до суду. Старий звернувсь до Йона: – Поженеш коні на пашу, бо завтра вдосвіта поїду в волость позиватись (М. Коцюбинський); Жили [хуторяни] в лугах та ярах віками. Словник української мови у 20 томах
- позиватися — Трудно позиватись латаній свитині з добрим кожухом. Важко судитися бідному з багатим. Приповідки або українсько-народня філософія
- позиватися — ПОЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Звертатися з позовом на кого-небудь до суду. Старий звернувсь до Йона: — Поженеш коні на пашу, бо завтра вдосвіта поїду в волость позиватись (Коцюб., І, 1955, 238); Жили [хуторяни] в лугах та ярах віками. Словник української мови в 11 томах
- позиватися — Позива́тися, -ва́юся, -єшся гл. Судиться, предъявлять искъ къ кому. Прилуц. у. Словник української мови Грінченка