1. Словник синонімів української мови

покерувати

СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покерувати — покерува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покерувати — -ую, -уєш, док., ким, чим і без додатка. 1》 Спрямувати рух, роботу кого-, чого-небудь. 2》 Дати напрям, вказівки кому-, чому-небудь; спрямувати чиюсь діяльність, вчинки, думки і т. ін.; розпорядитися ким-, чим-небудь. 3》 Керувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покерувати — ПОКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., ким, чим і без дод. 1. Спрямувати хід, рух, роботу кого-, чого-небудь. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи; чи в плузі, чи в возі – ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  4. покерувати — Покерува́ти, -ру́ю, -ру́єш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. покерувати — ПОКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., ким, чим і без додатка. 1. Спрямувати хід, рух, роботу кого-, чого-небудь. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи; чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Кроп., V, 1959, 119). Словник української мови в 11 томах
  6. покерувати — Покерува́ти, -рую, -єш гл. Поуправлять. Словник української мови Грінченка