поквіл
ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Хлоп і подумати не смів, Щоб проти панського бажання Робити щось, а як не міг Знести неволі та знущання, То кидав все, в чужину біг (І. Франко); Їх знов крізь ревище звірине на люті муки поведуть. На кров і глум... (В. Сосюра); За вдів, сиріт і за наругу ми смерть фашизмові несем (О. Гончар); Його поглумка гірш не те лайки — бійки (Марко Вовчок); — Нема Божої правди на світі!.. Та, мабуть, і Бога нема, бо якби був, то не дав би одних на посміх і поквол другим... (А. Кримський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me