1. Словник синонімів української мови

покмітливий

КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); — Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). — За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса — метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); — Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); (Феноген:) А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покмітливий — покмі́тливий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. покмітливий — -а, -е, діал. Кмітливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покмітливий — ПОКМІ́ТЛИВИЙ, а, е, діал. Кмітливий. Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. покмітливий — Покмі́тливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. покмітливий — ПОКМІ́ТЛИВИЙ, а, е, діал. Кмітливий. Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. покмітливий — Покмітливий, -а, -е Замѣтливый, примѣтливый. Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова. Канев. у. Словник української мови Грінченка