поколихнути
КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.; ПОКОЛИ́ХУВАТИ, ПОГО́ЙДУВАТИ (злегка або час від часу); ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИГО́ЙДУВАТИ (раз у раз). — Док.: колихну́ти, поколихну́ти, колисну́ти, гойдну́ти, коливну́ти, поколихну́ти. Вітер шумів і колихав верхами ялиць (І. Франко); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); І тії тополі Над Іваном на могилі, Коло того гаю, І без вітру гойдаються, І вітер гойдає (Т. Шевченко); Вітер на вулиці коливав віти дерев (В. Собко); А вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (А. Головко); Вітер холодний корогвами матляв (А. Тесленко); Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (А. Головко); Шелестить у вербах вітер, ледве шелевіє... (Л. Первомайський); Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (М. Стельмах); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта); Світла горять блідим полум'ям, а вітрець виколисує їх на всі боки (Марко Черемшина).
Значення в інших словниках
- поколихнути — поколихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поколихнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до поколихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поколихнути — ПОКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод. Однокр. до поколиха́ти. Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- поколихнути — ПОКОЛИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до поколиха́ти. Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (Стельмах, На.. землі, 1949, 175). Словник української мови в 11 томах
- поколихнути — Поколихну́ти, -ну́, -не́ш гл. Покачнуть, пошатнуть. Дзвоничок цей дуже голосний, поколихнеш його тільки, зараз почуєш, як він задзвенить. Ком. Роз. II. 81. Положиш його на ту подушку і поколихнеш. Грин. II. 344. Словник української мови Грінченка