покриття

ПОКРИТТЯ́ (те, чим покривають якусь поверхню з метою її захисту, прикраси тощо); ОББИТТЯ́, ОББИ́ВКА, ВЕРХ (тканина, шкіра); ОБОЛО́НКА, СОРО́ЧКА спец. (захисне); ОБШИ́ВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ, ОПАЛУБКА (споруд, засобів транспорту тощо); ШАРУВА́ННЯ розм. (ущільнене, утворене неодноразовим обмазуванням, побілкою тощо). Посеред вулиці ремонтували асфальтове покриття (Л. Дмитерко); Жовта шкура оббиття дає прегарні фіолетові тони при електричнім світлі (М. Коцюбинський); Так, це був такий же стіл, як у Парижі на вулиці Фортюне. Така ж картина Гольбейна в простінку між присадкуватими вікнами, таке ж скромне крісло з сап'яновою оббивкою (Н. Рибак); Стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити, — ще й не справити, а верх набрати (А. Свидницький); — Подвійна сталева оболонка, як ви здогадуєтесь, посилить дію толу до бажаних масштабів... (Ю. Яновський); Із металу шиє (дівчина) кораблю обшиву (Л. Забашта); З шматка обшивки розбитого літака пілот спорудив деяку подобу великого листа квадратної форми (з журналу); Лагідно плещуть хвилі об залізну обшивку пароплава (М. Олійник); Задрижали стіни в хатах, посипалось з дзвяком скло й шарування на землю, застогнали, заревли ядра гарматні (М. Старицький).

ПОКРІ́ВЛЯ (те, чим покривають будівлю зверху), ДАХ, ПОКРИТТЯ́, ВЕРХ, КРІ́ВЛЯ діал., ДАХІ́ВКА діал., ПОБІ́Й діал.; СТРІ́ХА (солом'яна, очеретяна). З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Григорій Тютюнник); Парове опалення ставив (дід), дахи крив забудовникам трудно добутим шифером (О. Гончар); — Простінків нарочито не ставили й покриття підперли тимчасовою колонадою (І. Ле); Хороші та великі (будинки), та усе муровані, та верхи зеленою краскою розмальовані... (Г. Квітка-Основ'яненко); В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (С. Тудор); Унизу слалась панорама дахівок, ріжків вулиць і краєчків майданчиків міста (О. Досвітній); — Нехай буде й стріха. Нехай буде солом'яна, коли своя! (А. Крушельницький).

ПО́КРИВ (те, що покриває більш або менш суцільно якусь поверхню; верхній шар чогось), ПОКРО́В, ПОКРИВА́ЛО розм., ПЕЛЕНА́ перев. поет., НАМІ́ТКА перев. поет., ГАБА́ поет., УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́) поет., ПО́ЛОГ поет.; СА́ВАН поет. (перев. сніговий); ПОКРИТТЯ́, ПОКРІ́ВЛЯ рідше, НАКРИТТЯ́, НАВІ́С розм., НАМЕ́Т розм. (те, що накриває собою або приховує під собою що-небудь). Дужче пригріє сонце — і гола земля вкриється суцільним зеленим покривом (А. Шиян); Все навколо: майдан, дорога поміж деревами, вулиця, дахи будинків — покрилось білим, кришталево чистим пухнастим покровом (В. Козаченко); На гори, долини, Дніпра береги Розкинула ніч покривало (М. Вороний); Дивився Мустафа в далину, де на горбі в димовій пелені, наче над хмарами, височіли корпуси, вистромивши в небо ряди димарів (Я. Баш); В синяві густій Викочувалось сонце влітку Крізь хмар золочену намітку (М. Рильський); В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М. Вінграновський); Збігли струмками сніги... Уже зеленіють долини, Закучерявився гай. В свіжім убранні земля (переклад М. Зерова); Закривала (пилюга) собою город, тільки й видно було з-за її густого пологу — горіла на сонці золота баня на церкві... (Панас Мирний); Ночі темряві з завірюхами, Окували ви землю кригою, Вкрили геть її білим саваном, Приоздобили в срібло-паморозь... (М. Старицький); Борислав під покриттям темноти спав уже давно глибоким сном (І. Франко); У кутку над полом на жердці висить одежа — свитки, юпки, спідниці, .. під покрівлею тії тіні сидить Пріська (Панас Мирний); Літо засипа її могилу рясними квітками, а зима покрива холодним мертвим блискучим накриттям (Б. Грінченко); Видко знов зимовий краєвид, з важким навісом снігу на вітах дерев (Леся Українка); В затінях високих полонин ще латками біліють снігові намети (І. Чендей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покриття — покриття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. покриття — (хат) покрівля, дах, (меблів) оббивка, (кожуха) верх, (дороги) поверхня, п! ПОКРОВ; (витрат) оплата, відшкодування; (дія) накриття, накривання, по-, обкладання. Словник синонімів Караванського
  3. покриття — див. кора; одяг Словник синонімів Вусика
  4. покриття — [покриет':а] -т':а, р. мн. -иет':іў/-ит' Орфоепічний словник української мови
  5. покриття — -я, с. 1》 Дія за знач. покрити 1), 2), 6-8), 11). 2》 Те саме, що покрівля 1). 3》 Те, чим покривають яку-небудь поверхню з метою її захисту, прикраси і т. ін. || Тканина, якою оббивають, обшивають лицевий бік чого-небудь; оббивка. || Верх пальта, шуби і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. покриття — ПОКРИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. покри́ти 1, 2, 6–8, 11. За нашими підрахунками, витрати на проведення робіт по покриттю спланованих відвалів родючим ґрунтом окупаються протягом 5–6 років (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. покриття — (англ. discharge) 1. сальдо рахунку в цінних паперах чи грошових коштах. 2. у бухгалтерському обліку сума грошових засобів, що залишається після врахування прибутку, і призначається для покриття наступних певних витрат. Економічний словник
  8. покриття — Покриття́, -ття́, -ттю́, в -тті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покриття — ПОКРИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. покри́ти 1, 2, 6-8, 11. За нашими підрахунками, витрати на проведення робіт по покриттю спланованих відвалів родючим грунтом окупаються протягом 5-6 років (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. покриття — рос. покрытие в економіці означає забезпеченість коштами для виплат, погашення боргів, внесення грошей для сплати сум витрат або викуп — зворотну закупку цінних паперів, опціонів тощо. Eкономічна енциклопедія
  11. покриття — 1. Огороджувальна конструкція даху будівлі, що не має горища, а форму і розміри якої визначають несучі конструкції (склепіння, купол, ферма). Нерідко вживалася в громадських і промислових спорудах. Характерним прикладом є... Архітектура і монументальне мистецтво
  12. покриття — Покриття, -тя с. 1) = покривало. 2) Одежда. Покриття літушне. Вх. Уг. 260. ум. покри́тенько. Дай, матінко, покритенько на своє дитятенько. О. 1862. IV. 35. Словник української мови Грінченка