покутувати

СПОКУ́ТУВАТИ що (нести покарання за провину, вчинений злочин і т. ін.), ПОКУ́ТУВАТИ, КАРА́ТИСЯ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ заст., ВІДПОКУ́ТУВАТИ зах. — Док: споку́тати, розплати́тися, відпоку́тати. — Я вже своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій, — свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); — Правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (А. Головко); Настала година відпокутувати свій плюгавий гріх (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

покутувати — (нести покарання за провину) спокутувати, каратися, розплачуватися. Словник синонімів Полюги
покутувати — Нести покуту <�кару>, каратися, сов. відбувати кару, викупляти вину. Словник синонімів Караванського
покутувати — Відбувати покуту; відбувати призначене священнослужителем-сповідником покарання за здійсненні гріхи Словник церковно-обрядової термінології
покутувати — див. каятися Словник синонімів Вусика
покутувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Відбувати покарання за вчинений злочин, провину і т. ін. 2》 іст. Відбувати покуту (в 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
покутувати — поку́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
покутувати — ПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., що. 1. Відбувати покарання за вчинений злочин, провину і т. ін. Чого ж він [Тихович] мусить покутувати за чужі гріхи! (М. Словник української мови у 20 томах
покутувати — Поку́тувати, -тую, -туєш що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
покутувати — ПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Відбувати покарання за вчинений злочин, провину і т. ін. Чого ж він [Тихович] мусить покутувати за чужі гріхи! (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
покутувати — Покутувати, -тую, -єш гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336. Словник української мови Грінченка