поласуватися

ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯ рідше, ПОЛА́КОМИТИСЯ розм., ПОСМАКУВА́ТИ розм., ПОСОЛОДЦЮВА́ТИ діал. — Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти. Живучи в Переяславі, мати ще дозволяла собі купувати на базарі глечик ряжанки, а то й поласувати сметанкою (Б. Антоненко-Давидович); Сніданок у нас був святковий — молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (І. Волошин); Оглядає (ведмідь), де кращий вулій, солодший мед, і, як впав йому в око такий, зараз він лапу патлату туди, видира і лакомиться (Марко Вовчок); Випили й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Д. Мордовець); Посолодцювати кожному хочеться (М. Руденко).

СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ на кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИ на кого-що, діал. — Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; — Ти — непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, — не спинялася Горпина (Л. Яновська); (Денис:) Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); (Хуса:) Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. (Мелхола:) Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); — Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); — Крамарюєш на тисячі, а на п'ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв (дівчину) (І. Ле).