полинь
ПОЛИ́Н (ПОЛИ́НЬ рідко) (трав'яниста або напівчагарникова рослина з сильним запахом, гірка на смак); ЄВШАН-ЗІ́ЛЛЯ фольк. (степовий); ЕСТРАГО́Н (вид цієї рослини, що використовується у фармакології та кулінарії). Чи знаєте ви, як після нагрітого сонцем дня встає над полинами сивий дим і млосний чад пливе над степом? І, здається, тоді до вас говорять віки. Озиваються тихим шепотом предивного євшан-зілля, солодкою трутизною давнини (І. Цюпа); Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім (прислів'я).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полинь — див. полин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полинь — поли́нь іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- полинь — ПОЛИ́НЬ див. поли́н. Словник української мови у 20 томах
- полинь — Поли́н, -ну́; -лини́, -ні́в і поли́нь, -ню́; -лині́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полинь — ПОЛИ́НЬ див. поли́н. Словник української мови в 11 томах
- полинь — Полинь, -ню́ м. = полин. Воліла б я гіркий полинь їсти, як з тобою на посаді сісти. Чуб. V. 368. Словник української мови Грінченка