полинь

ПОЛИ́Н (ПОЛИ́НЬ рідко) (трав'яниста або напівчагарникова рослина з сильним запахом, гірка на смак); ЄВШАН-ЗІ́ЛЛЯ фольк. (степовий); ЕСТРАГО́Н (вид цієї рослини, що використовується у фармакології та кулінарії). Чи знаєте ви, як після нагрітого сонцем дня встає над полинами сивий дим і млосний чад пливе над степом? І, здається, тоді до вас говорять віки. Озиваються тихим шепотом предивного євшан-зілля, солодкою трутизною давнини (І. Цюпа); Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім (прислів'я).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полинь — див. полин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полинь — поли́нь іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. полинь — ПОЛИ́НЬ див. поли́н. Словник української мови у 20 томах
  4. полинь — Поли́н, -ну́; -лини́, -ні́в і поли́нь, -ню́; -лині́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. полинь — ПОЛИ́НЬ див. поли́н. Словник української мови в 11 томах
  6. полинь — Полинь, -ню́ м. = полин. Воліла б я гіркий полинь їсти, як з тобою на посаді сісти. Чуб. V. 368. Словник української мови Грінченка