1. Словник синонімів української мови

поличник

ЛЯ́ПАС розм. (удар по щоці або шиї долонею), ПОЛЯ́ПАС розм., ЛЯЩ розм., МОРДА́С вульг., ПОМОРДА́С вульг., ПОЛИ́ЧНИК діал., ПЛЕСКА́Ч діал. Одна його рука щосили розмахнулась, гучно пролунав короткий тріск ляпаса (Ю. Шовкопляс); Люди й без того вже на мене гомонять, що я.. даю стусани під боки, поляпаси по морді (І. Нечуй-Левицький); Навіть рідних братів (Левко) не жалував: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Один із жандармів хотів було висмикнути матросові з рук ляльку, але дістав такого мордаса, що відлетів на кілька кроків (О. Досвітній); "Як телепне по голові кулачищем або дасть помордаса та поляпаса", — думав Копронідос (І. Нечуй-Левицький); — Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав (О. Ільченко); Запишалась (Христина) перед дзеркальцем, що вона вже таки дівчина, а не яке-небудь фуркало, що його звідусіль плескачами і запотиличниками женуть старші (М. Стельмах). — Пор. 1. уда́р.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поличник — Поли́чник. Ляпас. Ся заява — се моральний поличник для польского кола і нове посередне сьвідоцтво про польскі виборчі шахрайства (Б., 1907, 75, 2); Сі два факти і промова п. Трильовского... Українська літературна мова на Буковині
  2. поличник — -а, ч., діал. Ляпас. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поличник — поли́чник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  4. поличник — ПОЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Ляпас. Добрячий поличник був відповіддю. Словник української мови у 20 томах
  5. поличник — поли́чник удар долонею по щоці, ляпас (ст): Він (це пізнати по його поставі) заздалегідь приготований (хіба не все одно йому тепер?) на гостру, як поличник, відправу, або... або – що гірше... – вибух сміху (Вільде) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. поличник — поличник, поличок ляпас Словник застарілих та маловживаних слів
  7. поличник — Поли́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поличник — ПОЛИ́ЧНИК, а, ч., діал. Ляпас. Добрячий поличник був відповіддю. ◊ Да́ти поли́чник (поли́чників) кому; Почастува́ти поли́чником кого — ударити по обличчю кого-небудь раз (кілька разів). Словник української мови в 11 томах