полляти

ЛИ́ТИ (змушувати текти — про рідину), ЛЛЯ́ТИ рідше, ЗЛИВА́ТИ, РОЗЛИВА́ТИ рідше, ПРОЛИВА́ТИ рідше; ЦІДИ́ТИ (невеликим струменем). — Док.: поли́ти, розли́ти, проли́ти, полля́ти. Люди нащось лили воду відрами в огонь, неначе гралися в якоїсь іграшки (І. Нечуй-Левицький); Нащо в кирницю воду лляти, коли вона і так повна (прислів'я); На готовий хміль хоч води злий, то оп'янієш (прислів'я); Не на те піднявсь я, Щоб кров розливати: Я піднявся, щоб темноті Очі осіяти (П. Куліш); Вночі лив дощ, і небо ще не позбулося брудних хмар, що іноді проливали на Варшаву свої помиї (О. Досвітній); Тільки видно, як десь внизу, під горою, синіє тиха Снов, ліниво цідить свою воду через вузеньке горлечко річища (Ю. Збанацький). — Пор. нали́ти.

ПОЛИВА́ТИ (ллючи воду або іншу рідину, робити мокрим, вологим когось, щось), ОБЛИВА́ТИ, ПРИЛИВА́ТИ, ПІДЛИВА́ТИ розм., ПОЛОСКА́ТИ розм., МИ́ТИ розм. — Док.: поли́ти, полля́ти рідше обли́ти, обілля́ти рідше прили́ти, прилля́ти рідше підли́ти, піділля́ти рідше. Нимидора поливала розсаду на грядках (І. Нечуй-Левицький); Чорна річка, розбурхана серед ночі, сердилась, налітала на берег, обливаючи босі ноги знахарки теплою водою (А. Шиян); Приливали доріженьку, Таки пилом пала; Розважали матусеньку, Таки з лиця спала (пісня); Ой вийду я у садочок, Буду виглядати, Чи не вийде моя мила Рути підливати? (С. Руданський); Шумлять сосни. Полоще їх дрібний, дошкульний дощ... (П. Колесник); То пропаде вода між камінням і вурчить десь в глибині, то знов вискочить, засміється і миє пласке каміння (Г. Хоткевич).