полководець
КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Головко); Глибока переконливість, віра в перемогу бриніла в словах воєначальника (М. Шеремет); Бійці вже обступили командувача тісним колом (О. Гончар); В урочистій тиші високої зали командуючий флотом поздоровив ескадру (В. Кучер); Недокус, мов справжній полководець, змахнув рукою, рушив до села (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полководець — [полководеиц'] -одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- полководець — -дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полководець — полково́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого, .. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з’єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого,.. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (Іст. Словник української мови в 11 томах