1. Орфоепічний словник української мови

полководець

полково́дець

[полководеиц']

-одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полководець — -дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полководець — полково́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого, .. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. полководець — КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Словник синонімів української мови
  5. полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з’єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого,.. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (Іст. Словник української мови в 11 томах