полководець
ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з’єднаннями.
З козака-рубаки, вольового і сміливого,.. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (Іст. УРСР, І, 1953, 253);
Він [М. В. Фрунзе] був одним із тих нових народних полководців, що їх висунула революція і які, опинившись на найвищих постах, весь час пам’ятали, що передусім кожен із них комуніст, революціонер (Гончар, II, 1959, 407);
В Тульчині і неподалік Тульчина проживав славетний російський полководець О. В. Суворов (Цюпа, Україна.., 1960, 250);
*Образно. Був [С. М. Ейзенштейн] великий полководець у мистецтві, за яким ішли як у бій (Мист., 1, 1961, 21);
*У порівн. А господиня походжала круг столу, все вдесяте перевіряючи, ніби полководець перед вирішальним боєм (Собко, Справа.., 1959, 5).
Значення в інших словниках
- полководець — [полководеиц'] -одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- полководець — -дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полководець — полково́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого, .. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- полководець — КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Словник синонімів української мови